Архив метки: Верховний Суд

Арешт, накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, оскаржується за правилами КПК

Готуючись до захисту інтересів клієнта у суді, важливо правильно визначити галузеву підсудність справи. Адже помилка, допущена на цьому етапі, в майбутньому може призвести до програшу справи, наслідком чого стане не лише втрата часу, а й неефективне витрачання коштів клієнта.

Так, в одному із останніх рішень, Верховний Суд постановив, що арешт, накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, оскаржується за правилами Кримінального процесуального кодексу. Якщо подивитися на справу, то бачимо, що позовна заява про скасування арешту була подана ще у березні, 2018 року, а отже позивач втратив рік часу, отримавши негативний результат.

Як йдеться у Постанові Верховного Суду, в ході досудового слідства слідчий ухвалив рішення про проведення обшуку та вилучив майно, що перебуває у власності особи, яка не є учасником кримінального провадження. Остання звернулася до суду з вимогою витребувати та повернути належне їй майно.

Місцевий суд відмовив у відкритті провадження у справі в порядку цивільного судочинства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України, обґрунтовуючи своє рішення тим, що повернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні відбувається за правилами, встановленими нормами кримінального процесуального законодавства. Апеляційний суд залишив відповідну ухвалу без змін.

Із висновками судів попередніх інстанцій погодилась і Велика Палата Верховного Суду, керуючись, зокрема, тим, що чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження. Натомість ЦПК України не передбачає можливості такого захисту в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, якщо особа вважає, що внаслідок накладення арешту на майно було порушене її право власності, навіть за умови, що ця особа не є учасником кримінального провадження, вона має право оскаржити такі дії та звернутися до суду із вимогою про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України і є ефективним.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17 (провадження № 14-119цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц (провадження № 14-366цс18) та від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц (провадження № 14‑418цс18).

Із повним текстом постанови ВП ВС від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18 (провадження № 14-559цс18) можна ознайомитися за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81139238.

Нагадаємо, що адвокатське об’єднання «ІнТраст» має значний досвід успішного судового захисту інтересів клієнтів у сфері кримінального, адміністративного, господарського та цивільного права.

Джерело: Сайт Верховного Суду

Строк апеляційного оскарження рахується з моменту отримання повного тексту судового рішення

Такого висновку дійшла колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу представника позивача, на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 5 січня 2018 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення його апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року.

Слідчий суддя місцевого суду відмовив особі та її представнику в задоволенні скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження. Згідно з ухвалою суду апеляційної інстанції представнику особи було відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та повернуто апеляційну скаргу. Це судове рішення він оскаржив до Верховного Суду. На його думку, ухвала порушує право особи на перегляд судового рішення, визначене ст. 24 Кримінального процесуального кодексу України.

Як зазначається в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду, яка розглянула касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, вказавши при цьому, що представник особи був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення і учасникам судового розгляду було роз’яснено строк та порядок оскарження судового рішення.

Однак, Суд визнав ці твердження передчасними з огляду на ту обставину, що поза увагою апеляційного суду залишилося те, що 21 грудня 2017 року в судовому засіданні місцевого суду, в якому брали участь і потерпілий, і його представник, були проголошені лише вступна та резолютивна частини рішення, а повний текст ухвали був проголошений 26 грудня.

На думку колегії суддів ККС Верховного суду, це позбавило учасників кримінального провадження можливості якісно обґрунтувати свою думку щодо незгоди з висновками суду та викласти в апеляційній скарзі свої заперечення на мотиви прийнятого судового рішення.

Тобто, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку, відмовляючи особі у поновленні строку на апеляційне оскарження, оскільки такі строки слід рахувати з моменту отримання повного тексту рішення.

Як стверджувалося в касаційній скарзі, потерпілий та його представник отримали повний текст ухвали суду першої інстанції тільки 27 грудня 2017 року, про що свідчать розписки в матеріалах провадження. Апеляційна скарга була подана наступного дня після отримання ними судового рішення.

Так, відповідно до ст. 376 Кримінального процесуального кодексу України, якщо складання судового рішення у формі ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини. Повний текст ухвали має бути складений не пізніше пʼяти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження.

Крім того, про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено в її раніше складеній резолютивній частині. Однак, ні у вступній, ні у резолютивній частинах згаданої ухвали місцевого суду не були вказані дата та час оголошення повного тексту рішення.

Згідно зі ст. 395 КПК України апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді може бути подано протягом пʼяти днів з дня її оголошення, а якщо ухвалу суду чи слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відмова у поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги, які позбавили учасника процесу можливості оскаржити судове рішення в апеляційному порядку, ставлять під сумнів законність такого рішення.

ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

З повним текстом постанови колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду можна ознайомитися за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/7663186.

Верховний Суд оштрафував позивача за нецензурну лексику

За зловживання процесуальними правами правопорушник заплатить штраф у розмірі 5763 грн.

Верховний Суд, за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 у справі № 826/3515/18 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Вищої ради юстиції України, Вищої ради правосуддя, третя особа: Державна судова адміністрація України про визнання протиправними та нечинними рішення та наказу, посилаючись на те, що позивач (скаржник) під час подання касаційної скарги явно зловживав процесуальними правами, наданими йому Конституцією України, КАС України, тощо, керуючись положеннями п.2 ч.1 ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства, дійшов висновку про застосування до ОСОБА_3 штрафу в сумі 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 5763 грн.

Перед тим, шостий апеляційний адміністративний суд, повертаючи скаргу апелянту, послався, зокрема, на те, що уточнена апеляційна скарга ОСОБА_3 містить нецензурну лексику, образи, висловлені на адресу судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв’язку зі службовою діяльністю судді, а також висловлювання, які дискредитують статус даного суду зокрема та судової системи в цілому.

Як зазначається в ухвалі Верховного Суду, сторони повинні не припускати використання нецензурної лексики як під час оформлення документів для подання до суду всіх інстанцій, так і у публічному житті, оскільки нецензурна лайка не підсилює ефективність і переконливість інформації в документах офіційно-ділового стилю, а свідчить про культурний вакуум та демонструє неповагу до суддів.

З повним текстом ухвали Верховного Суду можна ознайомитися за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79088560?fbclid=IwAR2UVF8F3h9dQ7GC6valr6oTkaFUMQnWvasMIILLFU1ViET72d0N1Vws43M