Архив метки: Адвокатське об’єднання Інтраст

До уваги суб’єктів декларування!

Законодавчі новації

З 1 січня 2020 року набула чинності нова редакція Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженої наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 12 грудня 2019 року № 168/19.

З редакції Порядку вилучено норму, яка зобов’язувала суб’єкта декларування при звільненні за власною ініціативою подавати декларацію у день фактичного звільнення.

«Декларація перед звільненням – декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону не пізніше двадцяти робочих днів з дня припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону», – зазначено у чинній редакції Порядку.

Така декларація охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб’єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Останнім днем такого періоду є день припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону.

У разі додаткових запитань, фахівці адвокатського об’єднання «ІнТраст» нададуть кваліфіковану консультацію щодо заповнення електронної декларації та за необхідності, допоможуть відстояти Ваші інтереси з відповідних питань в уповноважених державних органах. Наші контакти: Київ: +380 48 722-37-97, m.zakharchenko@intrust.in.ua.

Верховний Суд: Вимоги про визнання незаконною технічної документації на земельну ділянку не можуть бути самостійним предметом судового розгляду

Вимоги про визнання незаконною технічної документації на земельну ділянку не можуть бути самостійним предметом судового розгляду – до такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу у справі за позовом про визнання незаконною технічної документації на земельну ділянку, її виправлення, визнання незаконним рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки, з присвоєнням їй кадастрового номера та зобов’язання на цій підставі внести зміни до Державного земельного кадастру.

Про це йдеться у Рішенні Великої Палати Верховного Суду, за результатами розгляду касаційної скарги державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 24 червня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року.

Як зазначається у повідомленні на офіційній сторінці Суду у мережі Facebook, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до державного кадастрового реєстратора і ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», у якому просив:
— визнати зйомку земельної ділянки такою, що виконана з метричними помилками;
— визнати незаконною технічну документацію на земельну ділянку;
— зобов’язати ДП виправити технічну документацію на вказану земельну ділянку;
— визнати незаконним рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки;
— зобов’язати державного кадастрового реєстратора на підставі виправленої технічної документації внести зміни до Державного земельного кадастру щодо вказаної земельної ділянки.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не може здійснити реєстрацію права власності на виділену йому земельну ділянку, оскільки в Держземкадастрі зареєстрована інша земельна ділянка, межа якої проходить через будівлі та надвірні споруди, що належать позивачеві на праві власності.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що цей спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю державного кадастрового реєстратора як суб’єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах владні управлінські функції.

Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо юрисдикційної належності спору, дійшла таких висновків.

Спір у частині позовних вимог про визнання незаконним рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки, а також зобов’язання відповідача на підставі виправленої технічної документації внести зміни до Держземкадастру щодо вказаної земельної ділянки не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спрямований на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин (щодо встановлення/відновлення/зміни меж земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян), а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Водночас скасування рішення державного кадастрового реєстратора про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, що перебуває в користуванні третьої особи, та реєстрацію цієї ділянки в Держземкадастрі не призведе до поновлення прав позивача, оскільки суміжний з позивачем землекористувач вже отримав державний акт щодо права власності на земельну ділянку під належним йому будинковолодінням, а тому поновити своє порушене право щодо набуття у власність земельної ділянки під своїм будинком він може виключно шляхом звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Вимоги позивача про визнання проведеної ДП зйомки земельної ділянки такою, що виконана з метричними помилками; визнання незаконною технічної документації на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні третьої особи, та зобов’язання ДП виправити технічну документацію на вказану земельну ділянку, не можуть бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки зазначені обставини, що призвели до ймовірного порушення прав позивача, можуть слугувати доказами на обґрунтування та підставою для підтвердження правової позиції позивача під час пред’явлення позову в порядку цивільного судочинства.

За таких підстав Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в цій частині позов не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративної, а й у порядку будь-якої іншої юрисдикції.

Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 128/3751/14-а (провадження № 11-1454апп18) можна ознайомитися за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81841935?fbclid=IwAR0c39T7WL2rsEFmqmj_8I19RhsITDGDajEB5eAacKcUCgSQr2CZ0E4TvH4

Джерело: https://www.facebook.com/supremecourt.ua/posts/474111773363713

Верховний Суд: без факту порушення ПДР поліцейський не має права вимагати у водія посвідчення та техпаспорт

 

Судова практика

Верховний Суд, розглянувши у касаційній інстанції адміністративну справу №686/11314/17, підтвердив позицію апеляційної інстанції, залишивши без змін постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Як зазначається у Рішенні, Судом апеляційної інстанції встановлено, що працівник поліції з метою проведення профілактичної бесіди та роз’яснення водієві про порушення останнім ПДР України підійшов до водія та представився. При цьому зазначив, що оскільки позивач порушив ПДР України то поліцейський відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» та п. 2.4 ПДР України мав підставу вимагати у водія пред’явити документи передбачені п. 2.1 ПДР України.

Водночас, судом попередньої інстанції встановлено, що відносно позивача не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, зокрема порушення п. 9.8 «б» ПДР України, яке пред’являлось позивачу перед прийняттям оскаржуваної постанови.

Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України.

Враховуючи наведене, висновки апеляційного суду про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред’явлення документів в т.ч. реєстраційного документу на транспортний засіб є обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив про відсутність належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для скасування постанови серії АР № 418641 від 07 червня 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2.

З повним текстом Рішення Верховного Суду можна ознайомитися тут: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80481815

НАЗК вимагає достроково припинити повноваження народного депутата України

Під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного Національним агентством України з питань запобігання корупції стосовно одного із народних депутатів України, Печерський районний суд міста Києва констатував факт порушення ним вимог пункту 2 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» (щодо сумісництва).

Нагадаємо, зазначеною нормою особам, уповноваженим на виконання функцій держави, забороняється входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 81 Конституції України, у разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, повноваження народного депутата України припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду.

У зв’язку з встановленням факту несумісності, НАЗК звернулось до Голови Верховної Ради України з проханням надати доручення профільному Комітету Верховної Ради опрацювати відповідні матеріали щодо вчиненого народним депутатом порушення вимог Конституції та законів України стосовно несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності з наданням відповідного висновку Голові Верховної Ради України для подальшого звернення в установленому порядку до суду щодо дострокового припинень повноважень народного депутата України.

❗Фахівці юридичної фірми «ІнТраст» надають кваліфіковані консультації з питань правозастосування положень Закону України «Про запобігання корупції», зокрема (але не виключно), пов’язаних з обмеженнями, встановленими для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в частині сумісництва та суміщення займаної ними посади з іншими видами діяльності. Крім того, ми проконсультуємо вас, як правильно заповнити електронну декларацію, виправити допущені помилки, а також, у разі необхідності, допоможемо відстояти Ваші інтереси з відповідних питань в уповноважених державних органах.

51 000 грн. штрафу за розповсюдження недостовірних відомостей у ЗМІ

У Верховній Раді зареєстровано проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання розповсюдженню недостовірних відомостей у засобах масової інформації, р.№10139, ініційований народним депутатом України від фракції «Народний фронт» Ігорем Лапіним.

Законопроект передбачає доповнення Кримінального кодексу новою статтею 151-1 «Поширення недостовірних відомостей у засобах масової інформації, мережі Інтернет», що встановлює кримінальну відповідальність за поширення у ЗМІ, мережі Інтернет недостовірних відомостей, які ганьблять честь і гідність іншої особи, у вигляді штрафу до 51 тис. грн., або громадських робіт на строк до 240 годин або виправних робіт на строк до 2 років.

Зокрема, за поширення у ЗМІ, мережі Інтернет недостовірних відомостей, які ганьблять честь і гідність іншої особи передбачено покарання у вигляді штрафу до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до 80 годин, або виправних робіт на строк до 1 року (частина перша статті 151-1).

За вчинення дій, передбачених частиною першою статті 151-1, якщо вони поєднані з обвинуваченням у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину або вчинені під час виборчого процесу відносно кандидатів у депутати, членів партій – суб’єктів виборчого процесу, кандидатів на пост Президента України, передбачено штраф від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до 120 годин або виправні роботи на строк до 1 року.

Частина третя статті 151-1 містить таку кваліфікуючу ознаку, як «умисне поширення у засобах масової інформації, мережі Інтернет завідомо недостовірних відомостей, які ганьблять честь і гідність іншої особи». Таке правопорушення карається штрафом від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до 170 годин або виправними роботами на строк до 2 років.

За дії, передбачені частиною третьою статті 151-1, якщо вони поєднані з обвинуваченням у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину або вчинені під час виборчого процесу відносно кандидатів у депутати, членів партій – суб’єктів виборчого процесу, кандидатів на пост Президента України, передбачається відповідальність у вигляді штрафу від 2000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк 240 годин або виправних робіт на строк до 2 років.

Водночас, частиною п’ятою статті 151-1 передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені цією статтею, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею спростовано відомості, що ганьблять честь і гідність іншої особи за умови, що спростування здійснено у той самий або аналогічний спосіб, в який поширювалися такі відомості. У разі, якщо відомості, що ганьблять честь і гідність іншої особи, поширено у мережі Інтернет, обов’язковою умовою для звільнення від відповідальності також є видалення таких відомостей особою, яка їх поширила.

Законопроект також  доповнює статтю 278 Цивільного кодексу України новою частиною третьою, якою передбачається, що якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене через поширення інформації у мережі Інтернет, суд може заборонити (припинити) розповсюдження такої інформації шляхом її видалення з відповідного ресурсу мережі Інтернет.

Крім того, законопроект передбачає внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України в частині розгляду справ про захист честі, гідності та ділової репутації, а також внесення змін до законів України «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України»» та до законодавства у сфері регулювання ЗМІ і телекомунікацій.

ІнТраст

Строк апеляційного оскарження рахується з моменту отримання повного тексту судового рішення

Такого висновку дійшла колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу представника позивача, на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 5 січня 2018 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення його апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року.

Слідчий суддя місцевого суду відмовив особі та її представнику в задоволенні скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження. Згідно з ухвалою суду апеляційної інстанції представнику особи було відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та повернуто апеляційну скаргу. Це судове рішення він оскаржив до Верховного Суду. На його думку, ухвала порушує право особи на перегляд судового рішення, визначене ст. 24 Кримінального процесуального кодексу України.

Як зазначається в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду, яка розглянула касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, вказавши при цьому, що представник особи був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення і учасникам судового розгляду було роз’яснено строк та порядок оскарження судового рішення.

Однак, Суд визнав ці твердження передчасними з огляду на ту обставину, що поза увагою апеляційного суду залишилося те, що 21 грудня 2017 року в судовому засіданні місцевого суду, в якому брали участь і потерпілий, і його представник, були проголошені лише вступна та резолютивна частини рішення, а повний текст ухвали був проголошений 26 грудня.

На думку колегії суддів ККС Верховного суду, це позбавило учасників кримінального провадження можливості якісно обґрунтувати свою думку щодо незгоди з висновками суду та викласти в апеляційній скарзі свої заперечення на мотиви прийнятого судового рішення.

Тобто, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку, відмовляючи особі у поновленні строку на апеляційне оскарження, оскільки такі строки слід рахувати з моменту отримання повного тексту рішення.

Як стверджувалося в касаційній скарзі, потерпілий та його представник отримали повний текст ухвали суду першої інстанції тільки 27 грудня 2017 року, про що свідчать розписки в матеріалах провадження. Апеляційна скарга була подана наступного дня після отримання ними судового рішення.

Так, відповідно до ст. 376 Кримінального процесуального кодексу України, якщо складання судового рішення у формі ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини. Повний текст ухвали має бути складений не пізніше пʼяти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження.

Крім того, про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено в її раніше складеній резолютивній частині. Однак, ні у вступній, ні у резолютивній частинах згаданої ухвали місцевого суду не були вказані дата та час оголошення повного тексту рішення.

Згідно зі ст. 395 КПК України апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді може бути подано протягом пʼяти днів з дня її оголошення, а якщо ухвалу суду чи слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відмова у поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги, які позбавили учасника процесу можливості оскаржити судове рішення в апеляційному порядку, ставлять під сумнів законність такого рішення.

ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

З повним текстом постанови колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду можна ознайомитися за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/7663186.