Архив метки: адвокат з кримінального права

До уваги суб’єктів декларування!

Законодавчі новації

З 1 січня 2020 року набула чинності нова редакція Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженої наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 12 грудня 2019 року № 168/19.

З редакції Порядку вилучено норму, яка зобов’язувала суб’єкта декларування при звільненні за власною ініціативою подавати декларацію у день фактичного звільнення.

«Декларація перед звільненням – декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону не пізніше двадцяти робочих днів з дня припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону», – зазначено у чинній редакції Порядку.

Така декларація охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб’єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Останнім днем такого періоду є день припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону.

У разі додаткових запитань, фахівці адвокатського об’єднання «ІнТраст» нададуть кваліфіковану консультацію щодо заповнення електронної декларації та за необхідності, допоможуть відстояти Ваші інтереси з відповідних питань в уповноважених державних органах. Наші контакти: Київ: +380 48 722-37-97, m.zakharchenko@intrust.in.ua.

Верховний Суд: Вимоги про визнання незаконною технічної документації на земельну ділянку не можуть бути самостійним предметом судового розгляду

Вимоги про визнання незаконною технічної документації на земельну ділянку не можуть бути самостійним предметом судового розгляду – до такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу у справі за позовом про визнання незаконною технічної документації на земельну ділянку, її виправлення, визнання незаконним рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки, з присвоєнням їй кадастрового номера та зобов’язання на цій підставі внести зміни до Державного земельного кадастру.

Про це йдеться у Рішенні Великої Палати Верховного Суду, за результатами розгляду касаційної скарги державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 24 червня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року.

Як зазначається у повідомленні на офіційній сторінці Суду у мережі Facebook, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до державного кадастрового реєстратора і ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», у якому просив:
— визнати зйомку земельної ділянки такою, що виконана з метричними помилками;
— визнати незаконною технічну документацію на земельну ділянку;
— зобов’язати ДП виправити технічну документацію на вказану земельну ділянку;
— визнати незаконним рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки;
— зобов’язати державного кадастрового реєстратора на підставі виправленої технічної документації внести зміни до Державного земельного кадастру щодо вказаної земельної ділянки.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не може здійснити реєстрацію права власності на виділену йому земельну ділянку, оскільки в Держземкадастрі зареєстрована інша земельна ділянка, межа якої проходить через будівлі та надвірні споруди, що належать позивачеві на праві власності.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що цей спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю державного кадастрового реєстратора як суб’єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах владні управлінські функції.

Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо юрисдикційної належності спору, дійшла таких висновків.

Спір у частині позовних вимог про визнання незаконним рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки, а також зобов’язання відповідача на підставі виправленої технічної документації внести зміни до Держземкадастру щодо вказаної земельної ділянки не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спрямований на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин (щодо встановлення/відновлення/зміни меж земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян), а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Водночас скасування рішення державного кадастрового реєстратора про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, що перебуває в користуванні третьої особи, та реєстрацію цієї ділянки в Держземкадастрі не призведе до поновлення прав позивача, оскільки суміжний з позивачем землекористувач вже отримав державний акт щодо права власності на земельну ділянку під належним йому будинковолодінням, а тому поновити своє порушене право щодо набуття у власність земельної ділянки під своїм будинком він може виключно шляхом звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Вимоги позивача про визнання проведеної ДП зйомки земельної ділянки такою, що виконана з метричними помилками; визнання незаконною технічної документації на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні третьої особи, та зобов’язання ДП виправити технічну документацію на вказану земельну ділянку, не можуть бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки зазначені обставини, що призвели до ймовірного порушення прав позивача, можуть слугувати доказами на обґрунтування та підставою для підтвердження правової позиції позивача під час пред’явлення позову в порядку цивільного судочинства.

За таких підстав Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в цій частині позов не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративної, а й у порядку будь-якої іншої юрисдикції.

Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 128/3751/14-а (провадження № 11-1454апп18) можна ознайомитися за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81841935?fbclid=IwAR0c39T7WL2rsEFmqmj_8I19RhsITDGDajEB5eAacKcUCgSQr2CZ0E4TvH4

Джерело: https://www.facebook.com/supremecourt.ua/posts/474111773363713

НАЗК вимагає достроково припинити повноваження народного депутата України

Під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного Національним агентством України з питань запобігання корупції стосовно одного із народних депутатів України, Печерський районний суд міста Києва констатував факт порушення ним вимог пункту 2 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» (щодо сумісництва).

Нагадаємо, зазначеною нормою особам, уповноваженим на виконання функцій держави, забороняється входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 81 Конституції України, у разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, повноваження народного депутата України припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду.

У зв’язку з встановленням факту несумісності, НАЗК звернулось до Голови Верховної Ради України з проханням надати доручення профільному Комітету Верховної Ради опрацювати відповідні матеріали щодо вчиненого народним депутатом порушення вимог Конституції та законів України стосовно несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності з наданням відповідного висновку Голові Верховної Ради України для подальшого звернення в установленому порядку до суду щодо дострокового припинень повноважень народного депутата України.

❗Фахівці юридичної фірми «ІнТраст» надають кваліфіковані консультації з питань правозастосування положень Закону України «Про запобігання корупції», зокрема (але не виключно), пов’язаних з обмеженнями, встановленими для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в частині сумісництва та суміщення займаної ними посади з іншими видами діяльності. Крім того, ми проконсультуємо вас, як правильно заповнити електронну декларацію, виправити допущені помилки, а також, у разі необхідності, допоможемо відстояти Ваші інтереси з відповідних питань в уповноважених державних органах.

Строк апеляційного оскарження рахується з моменту отримання повного тексту судового рішення

Такого висновку дійшла колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу представника позивача, на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 5 січня 2018 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення його апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року.

Слідчий суддя місцевого суду відмовив особі та її представнику в задоволенні скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження. Згідно з ухвалою суду апеляційної інстанції представнику особи було відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та повернуто апеляційну скаргу. Це судове рішення він оскаржив до Верховного Суду. На його думку, ухвала порушує право особи на перегляд судового рішення, визначене ст. 24 Кримінального процесуального кодексу України.

Як зазначається в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду, яка розглянула касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, вказавши при цьому, що представник особи був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення і учасникам судового розгляду було роз’яснено строк та порядок оскарження судового рішення.

Однак, Суд визнав ці твердження передчасними з огляду на ту обставину, що поза увагою апеляційного суду залишилося те, що 21 грудня 2017 року в судовому засіданні місцевого суду, в якому брали участь і потерпілий, і його представник, були проголошені лише вступна та резолютивна частини рішення, а повний текст ухвали був проголошений 26 грудня.

На думку колегії суддів ККС Верховного суду, це позбавило учасників кримінального провадження можливості якісно обґрунтувати свою думку щодо незгоди з висновками суду та викласти в апеляційній скарзі свої заперечення на мотиви прийнятого судового рішення.

Тобто, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку, відмовляючи особі у поновленні строку на апеляційне оскарження, оскільки такі строки слід рахувати з моменту отримання повного тексту рішення.

Як стверджувалося в касаційній скарзі, потерпілий та його представник отримали повний текст ухвали суду першої інстанції тільки 27 грудня 2017 року, про що свідчать розписки в матеріалах провадження. Апеляційна скарга була подана наступного дня після отримання ними судового рішення.

Так, відповідно до ст. 376 Кримінального процесуального кодексу України, якщо складання судового рішення у формі ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини. Повний текст ухвали має бути складений не пізніше пʼяти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження.

Крім того, про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено в її раніше складеній резолютивній частині. Однак, ні у вступній, ні у резолютивній частинах згаданої ухвали місцевого суду не були вказані дата та час оголошення повного тексту рішення.

Згідно зі ст. 395 КПК України апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді може бути подано протягом пʼяти днів з дня її оголошення, а якщо ухвалу суду чи слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відмова у поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги, які позбавили учасника процесу можливості оскаржити судове рішення в апеляційному порядку, ставлять під сумнів законність такого рішення.

ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

З повним текстом постанови колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду можна ознайомитися за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/7663186.

Раді пропонують посилити відповідальність за фальсифікацію ліків – аж до довічного ув’язнення

У вівторок, 15 січня, згідно попереднього розкладу засідань Верховної Ради України, депутати планують розглянути проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за фальсифікацію лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів, реєстр. №8467, ініційований народними депутатами України Олегом Ляшком, Олегом Березюком, Максимом Бурбаком та ін.

Законопроект передбачає посилення кримінальної відповідальності за виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів (стаття 321-1 Кримінального кодексу України).

Зокрема, за вказані дії пропонується карати позбавленням волі на строк від 5 до 8 років (чинна редакція – від 3 до 5 років). За ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах, або якщо вони спричинили тривалий розлад здоров’я особи, а так само за виробництво фальсифікованих лікарських засобів депутати пропонують карати позбавленням волі на строк від 8 до 10 років (чинна редакція – від 5 до 8) з конфіскацією фальсифікованих лікарських засобів, сировини, обладнання для їх виготовлення та майна.

За дії, передбачені частинами першою або другою статті 321-1, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, або вчинені в особливо великих розмірах законопроект передбачає покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією фальсифікованих лікарських засобів, сировини, обладнання для їх виготовлення та майна (чинна редакція – від 8 до 10 років).

Юридична фірма «InTrust»