Архив рубрики: Публикации

Захистися від рейдерів – зареєструй свою нерухомість!

Для чого вносити належне Вам нерухоме майно (будинок, квартиру, земельну ділянку тощо) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно?

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно. Вона зводить до мінімуму можливість недобросовісних осіб реєструвати на себе права, які їм не належать, а тому створює перешкоди для проведення незаконних операцій з нерухомістю (так звані рейдерські дії відносно майна). Лише зареєстровані права мають юридичну силу перед іншими (третіми) особами, а зареєструвати за собою права на нерухомість може лише особа, якій вони належать згідно з дійсними документами, що відповідають вимогам законодавства.

На яке нерухоме майно речові права підлягають державній реєстрації?

1) земельні ділянки;
2) підприємство як єдиний майновий комплекс;
3) житловий будинок;
4) будівля, споруда або їх окремі частини;
5) квартира;
6) житлове та нежитлове приміщення.

Чи є обов’язковою державна реєстрація прав?

Державна реєстрація прав є обов’язковою, оскільки відповідно до Цивільного кодексу України (статті 331 та 334) та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 3) права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Документи, необхідні для проведення державної реєстрації прав

Для проведення державної реєстрації прав особа обов’язково подає:
• заяву встановленої форми;
• копію документа, що посвідчує особу заявника (паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє);
• копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків (ідентифікаційний код) (крім випадків, коли особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України);
• документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав (квитанція);
• документ про сплату державного мита (квитанція) (крім випадків, коли особа звільнена від сплати державного мита);
• документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу, дарування, рішення суду, свідоцтво тощо);

Якщо документи подає представник власника, користувача додатково до вище перелічених документів подаються:
• копія документа, що підтверджує повноваження представника (копія довіреності або іншого документа, що посвідчує відносини представництва);
• копію документа, що посвідчує особу власника, користувача (паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє);
• копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків власника, користувача (ідентифікаційний код) (крім випадків, коли особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України);

У результаті прийняття заяви про державну реєстрацію заявнику видається карта прийому відповідної заяви.
Картка прийому заяви про державну реєстрацію містить відомості про дату і час подачі заяви, її реєстраційний номер, а також перелік документів, які подавалися заявником.
У ході розгляду заяви про державну реєстрацію державний реєстратор, нотаріус встановлює наявність обставин, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, за наявності яких приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, рішення про зупинення державної реєстрації прав або рішення про відмову в проведенні реєстрації прав про що обов’язково повідомляє заявника в письмовій формі.
Якщо ж реєстрацію буде проведено, то заявник зможе отримати необхідні документи у встановлений законом строк в місці, куди вони подавалися для проведення державної реєстрації або отримати поштою.

Підготовлено з використанням інформації ДРСУ

P.S.: Фахівці адвокатського об’єднання «ІнТраст» мають значний у сфері супроводження операцій з нерухомістю, захисту від рейдерства, а також представництва інтересів фізичних і юридичних осіб у судах. Наші контакти: м.Одеса, пров.Катаєва, 4. м.Київ, вул.Гончарна, 3. Тел.: +380 (48) 722-37-97; E-mail: m.zakharchenko@intrust.in.ua

У межах історичних ареалів забороняється проведення будівельних робіт без дозволу органів охорони культурної спадщини – КАС ВС

У спорах щодо будівництва у безпосередній близькості до охоронної (буферної) зони історико-культурних об’єктів та у межах історичних ареалів міст має бути забезпечений справедливий баланс приватного та публічного інтересів, що полягає у дотриманні суб’єктом господарської діяльності під час виконання земельних та будівельних робіт вимог законодавства про охорону культурної спадщини.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши у касаційному порядку справу за позовом ТОВ (замовник будівництва) до Міністерства культури України про скасування припису, яким позивача зобов’язано припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт з будівництва багатофункціонального комплексу на вулиці Старонаводницькій, 42—44 у Печерському районі міста Києва.

Суть спору полягає у тому, що відповідач, здійснивши візуальне спостереження та фотофіксацію містобудівної ситуації на території за цією адресою та провівши перевірку електронної бази даних документообігу, виявив, що на зазначеній земельній ділянці, яка знаходиться у безпосередній близькості до охоронної (буферної) зони об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – ансамблю Києво-Печерської Лаври та в межах Центрального історичного ареалу міста Києва, проводяться підготовчі роботи з облаштуванням будівельного майданчика без отримання дозволу від Мінкультури, як того вимагають ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п. 12 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. На підставі акта, складеного за результатами контрольних заходів, відповідач видав оскаржуваний припис.

Колегія суддів КАС ВС, скасувавши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зазначила, що суди дійшли необґрунтованого висновку про те, що відповідач не дотримався процедури перевірки, визначеної Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Верховний Суд роз’яснив, що Мінкультури, приймаючи оскаржуване рішення, фактично не здійснювало заходів державного контролю, оскільки не перебувало на території будівництва, не здійснювало перевірку суб’єкта містобудівної діяльності, а лише вживало охоронних заходів шляхом проведення візуального огляду та перевірки електронної бази даних.

Верховний Суд також взяв до уваги, що місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878. В зонах охорони пам’яток, історичних ареалів населених місць, внесених до такого Списку, встановлено особливий режим регулювання забудови. Зокрема, забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини.

Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої у спорі, що розглядається, індивідуальне право (інтерес), яке виражається у гарантованому частиною першою ст. 42 Конституції України праві на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, протиставляється публічному інтересу, який виявляється у збереженні та охороні історико-культурної спадщини світового значення.

Забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у цій справі полягає у необхідності дотримання суб’єктом господарської діяльності під час виконання земельних та будівельних робіт на земельній ділянці, що знаходиться у безпосередній близькості до охоронної (буферної) зони об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – ансамблю Києво-Печерської Лаври та в межах Центрального історичного ареалу міста Києва, вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Постанова Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 826/12524/18 (адміністративне провадження № К/9901/19255/19) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/83799960.

Джерело: Судова влада України

Як будуть конфісковувати активи корупціонерів?

Президент України Володимир Зеленський подав на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», реєст. №10461 від 17.07.2019 р.

І хоча, у зв’язку з припиненням повноважень Верховної Ради України восьмого скликання, 29 серпня законопроект буде відкликаний, не має сумнівів, що він, після набуття повноважень новим складом парламенту, буде внесений на розгляд повторно.

Отже, про ключові новації законопроекту, який в юридичній спільноті називають «закон про цивільну конфіскацію».

Законопроект передбачає повернення в Кримінальний кодекс статті про незаконне збагачення (368-5), якою встановлюється покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років за набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більш ніж на дванадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її доходи.

Згідно приміток до статті 368-5, під набуттям активів слід розуміти набуття їх особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність чи володіння іншою фізичною або юридичною особою за рахунок, за згодою чи за розпорядженням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Під активами слід розуміти грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, обсяг зменшення фінансових зобов’язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Під доходом особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід розуміти всі види доходів, отриманих нею (нарахованих їй) із додержанням вимог та обмежень, встановлених Законом України «Про запобігання корупції».

При визначенні різниці між вартістю набутих активів та доходами не враховуються активи, які є предметом провадження у справах про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, а також активи, стягнуті в дохід держави в рамках такого провадження!!!

Крім того, законопроектом пропонується вдосконалити інститут стягнення необґрунтованих активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Так, уточнюється підстава припинення права власності, визначення видів активів, які можуть визнаватися необґрунтованими, та межу вартості таких активів (вартість, яка у п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Зокрема, змінами до статті 290 ЦК встановлюється, що позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається представником Національного антикорупційного бюро України за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (попередня редакція статі передбачала, що такий позов подається в інтересах держави прокурором упродовж строку загальної позовної давності з дня набрання законної сили обвинувальним вироком).

У справах про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення у дохід держави, де відповідачем є директор, заступник, працівник (особа начальницького складу, державний службовець) Національного антикорупційного бюро України, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, звернення до суду та представництво інтересів держави у суді здійснюється прокурорами Генеральної прокуратури України за дорученням Генерального прокурора.

Змінами до частини другої статті 290 визначено, що позов пред’являється щодо необґрунтованих активів:
– набутих протягом трьох років до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між вартістю активів і доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності названим вище Законом;
– набутих після набрання чинності названим вище Законом, якщо різниця між їхньою вартістю і доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності названим вище Законом, але не перевищує межу, встановлену у статті 368-5 Кримінального кодексу України.

Змінами до частини третьої статті 290 ЦК встановлюється, що позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред’явлено до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої Національним антикорупційним бюро України або у визначених законом випадках – Генеральною прокуратурою України – встановлено докази того, що вона набула необґрунтовані активи, та/або іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність чи володіння необґрунтовані активи за рахунок, за згодою чи за розпорядженням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Законопроект визначає, що у разі пред’явлення позову Національне антикорупційне бюро України або у визначених законом випадках Генеральна прокуратура України вживає заходів щодо встановлення активів, стосовно яких існують докази того, що вони набуті особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, або набуті у власність чи володіння іншою фізичною або юридичною особою за рахунок, за згодою чи за розпорядженням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та вживає заходів щодо забезпечення позову стосовно таких активів.

Крім того, документом уточнюється обов’язок доказування у справах такої категорії. Так, змінами до статті 81 Кодексу визначено, що у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують зв’язок активів із особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їхню необґрунтованість, тобто наявність визначеної у частині першій статті 290 цього Кодексу різниці між їхньою вартістю та доходами цієї особи. У разі наведення таких даних доказування факту обґрунтованості активів покладається на відповідача.

За наслідками визнання необґрунтованими активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і стягнення таких активів пропонується передбачити звільнення зазначених осіб із займаних посад шляхом внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про державну службу», Закону України «Про місцеве самоврядування», Кодексу законів про працю України.

Розгляд справ про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави віднесено до юрисдикції Вищого антикорупційного суду.

Нагадаємо, що фахівці Юридичної фірми «ІнТраст» надають кваліфіковану юридичну допомогу у питаннях, пов’язаних із законністю набуття активів особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а у разі необхідності можуть представити ваші інтереси у відповідних антикорупційних та судових органах.

Максим Болдин: реформировать страну без поддержки на местном уровне невозможно

Управляющий партнер Юридической фирмы «ИнТраст», Глава Высшей ревизионной комиссии адвокатуры Национальной ассоциации адвокатов Украины Максим Болдин, претендующий на должность Главы Одесской областной государственной администрации, дал развернутое интервью изданию Интернет-порталу «РБК-Украина».

Президент Украины Владимир Зеленский на странице в социальной сети Facebook опубликовал список из пяти кандидатов на пост главы Одесской обладминистрации (ОГА). Почти сразу под этой публикацией развернулась ожесточенная борьба сторонников и противников того или иного кандидата.

Затем появилась информация против некоторых из них, а в минувшую пятницу на сайте президента даже опубликовали петицию с требованием снять одного из кандидатов – юриста Максима Болдина – с конкурса.

Сам он, впрочем, на петицию отреагировал с присущим одесситам юмором – обещал самостоятельно ее подписать. А кроме того, рассказал в интервью РБК-Украина о том, как оказался среди кандидатов на пост главы Одесской ОГА, о мерах, которые намерен предпринять для борьбы с контрабандой, а также о плане по предотвращению выезда молодежи за границу.

Расскажите о вашем участии в конкурсе на пост главы Одесской ОГА. Каким образом вы оказались среди претендентов, которых назвал Владимир Зеленский?

Как известно, первая кандидатура, которую предложил президент на этот пост, была воспринята в Одесской области неоднозначно. И глава государства, идя навстречу обществу, выдвинул уже пять претендентов, публично попросив у жителей региона совета, кого выбрать.

Конечно же, Офис президента предварительно провел внутренний отбор. Я не знаю всех критериев, но понимаю, что среди кандидатов – люди, которые имеют определенный управленческий опыт и, одновременно, потенциал для реализации на региональном уровне тех изменений, которые ожидает от нас президент. Понятно, что будущий глава облгосадминистрации должен пользоваться авторитетом в обществе и при этом не иметь связей с какими-то местными кланами, погрязшими в коррупции.

Хочу подчеркнуть, я сейчас говорю не только о себе, а обо всех кандидатах. Не каждого я знаю достаточно близко, но понимаю, что все были отобраны за профессиональные и человеческие качества, а не на основании каких-то политических договоренностей.

Как вы оцениваете ход конкурса? Большинство жителей региона видят только перепалку в СМИ и социальных сетях, но наверняка среди критериев отбора – не только количество лайков.

Я бы вообще перестал использовать термин конкурс. Главы обладминистрации не подпадают под действие закона «Про державну службу», и поэтому президент имеет право проводить любые необходимые консультации, в том числе и с общественностью.

Но уверен, что мнение жителей Одесчины будет учтено. Думаю, все это время Офис президента проводил тщательную проверку кандидатов, их биографий, связей и т.д. Количество лайков, как вы выразились, возможно и будет играть роль. Но вряд ли первоочередную: сегодня все прекрасно понимают, как работают бото-фермы и сколько стоит размещение фейков в СМИ. А для управления такой сложной областью, как Одесская, значение имеют не только репутация, понимание внутренних процессов в регионе и профессиональный опыт, но и готовность сказать жесткое «нет» тем, кто будет склонять к неправомерным действиям.

Ну и конечно же кандидат должен пройти спецпроверку и предусмотренные законом процедуры, чтобы затем Кабинет министров мог внести президенту представление на его назначение.

Вы явный фаворит по количеству негативных публикаций, которые вышли за последнюю неделю в отношении кандидатов. С чем это связано, и есть ли у вас понимание, кто за этим стоит?

Для меня это вообще новый уникальный опыт. Никогда не думал, что о человеке вот так просто можно выдумать что угодно и опубликовать это в СМИ. Т.е. не просто перекрутить какие-то факты, а опубликовать ложь от начала до конца. И не на каком-то сайте с названием вроде «Компромат.инфо», «Скелет» или «Антикор», а на сайте авторитетного информационного агентства. Я крайне разочарован тем, что журналисты настолько не дорожат своей собственной репутацией.

Пока я не занимался юридической защитой, хотя судебные иски, безусловно, последуют. А что касается количества фейков против меня, то так получилось, что есть сразу три «источника», которые сейчас в их производстве дополняют друг друга и совместно формируют огромный вал заказного негатива. Все они связаны с моей общественной деятельностью.

Во-первых, это люди, которые захватили и довели практически до полного уничтожения Одесский национальный медицинский университет, его бывшее, уже нелегитимное руководство. Сегодня «благодаря» их усилиям первый раз за всю историю вуза в нем нет бюджетных мест при наборе на первый курс, на протяжении 7 месяцев люди не получают зарплату.

Эта банда, которая сидит в учебном заведении на протяжении 24 лет, не хочет оторваться от кормушки. И они хорошо понимают, что мое нахождение на посту главы Одесской обладминистрации ускорит их разгром, поэтому они делают все, чтобы не допустить меня на этот пост.

Во-вторых, я вижу активность руководителя Государственного бюро расследований Романа Трубы. По моей информации, именно связанный с ним человек – житель Харькова Сергей Ряполов – зарегистрировал петицию на сайте президента с фейковой информацией обо мне. Он же снабдил создателя петиции документами, в частности, своей «перепиской» с догхантером Святогором.

Его мотивы мне тоже ясны: это банальная месть за негативный отчет возглавляемого мной Совета общественного контроля при Государственном бюро расследований, которым признали его работу неудовлетворительной.

Теперь кто-то из окружения Романа Трубы тратит деньги на рекламу петиции, чтобы таким образом не допустить меня к конкурсу. Честно говоря, это не вызывает ничего, кроме смеха. Мои «доброжелатели», видимо, забыли, что недавно такими же накрутками нужное количество голосов набрала петиция за отставку самого Владимира Зеленского. А также то, что в окружении президента есть специалисты, которые прекрасно разбираются в подобных манипуляциях.

И кстати, под петицией о недопущении моего назначения на должность главы Одесской ОГА уже появилось информационное сообщение о дополнительной проверке голосов в связи с автоматическим введением информации, т.е. подписанием электронной петиции с помощью ботов, без участия гражданина.

Ну и в-третьих, это, безусловно, одесские кланы, с которыми я боролся еще на должности руководителя юридического подразделения Одесского горсовета. Они понимают, что в моем лице получат угрозу их коррупционным схемам, поэтому неудивительно, что они распространяют чушь в отношении меня.

Однако я уверен, что все, кроме некролога, – это реклама. И вся работа, которую проделали эти три «группы поддержки», сыграет только положительную роль.

Кстати, я знаю, что с этой проблемой столкнулся не только я. И другие претенденты на пост главы ОГА получили свою порцию негатива в СМИ. Но я считаю, что волноваться по этому поводу им также не стоит.

Есть ли у вас понимание проблем и перспектив развития Одесской области? Не только Одессы, а всего региона – от Рени до Кодымы?

В противном случае с моей стороны было бы правильно сразу снять свою кандидатуру. Я в достаточной степени осведомлен о проблемах региона и тех возможностях, которые сегодня у нас есть для его развития.

Конечно, это не значит, что я объездил каждый населенный пункт Одесчины, однако, по большому счету, от главы обладминистрации это и не требуется. Человек на этом посту должен наладить устойчивые коммуникации с местными властями, громадами, представителями гражданского общества. Он должен говорить с людьми, искать возможности для объединения их вокруг решения общих проблем, для разработки и реализации совместных стратегий развития.

Кроме того, моих в планах в случае назначения на должность главы ОГА привлечение ряда советников – опытных профессионалов в различных сферах, которые пользуются заслуженным авторитетом и которые прекрасно осведомлены о существующих отраслевых проблемах (морехозяйственный комплекс, сельское хозяйство, внутренняя политика и т.д.).

Подобные специалисты зачастую имеют если не готовые рецепты решения проблем, то, по крайней мере, их видение. А моей задачей будет просто найти нужные ресурсы и провести необходимые коммуникации, как на местном, так и на национальном уровне.

Все же, если говорить о проблемах, какие три основных вы бы выделили?

Я бы назвал это формулой трех «К».

Во-первых, это криминалитет, который сегодня контролирует многие сферы экономики области и блокирует ее устойчивое развитие.

Во-вторых – контрабанда, являющаяся источником неконтролируемых денежных средств, идущих мимо бюджета, которые потом зачастую используются в преступных целях – для подкупа чиновников, оплаты услуг рейдеров и т.п.

И, в-третьих, это коррупция, которая подпитывается криминалитетом и средствами от контрабанды. Эти три проблемы напрямую связаны между собой. И эту связь необходимо разрушить.

К проблемам тогда мы еще вернемся. Давайте обсудим возможные точки роста. Объективно, потенциал советского наследия исчерпан, молодежь мечтает о работе за границей. Есть ли у вас мысли, как ответить на эти вызовы?

Действительно, в результате непродуманной политики в сферах экономики, образования, социальной сфере у нас сегодня сформировалась ситуация, когда молодежь, обучаясь в вузах за бюджетные средства, мечтает только о том, как уехать жить и работать за границу. И их, во многом, поддерживают родители, которые говорят своим детям, что здесь делать нечего, что хорошо живут только те, кто во власти или нарушает закон.

Такие настроения, конечно же, формировались не один год. И их не побороть за короткое время. Но решить эту проблему можно. И нужно. Ведь молодежь со своими амбициями, креативным подходом, стремлениями к лучшему – сегодня наш главный ресурс.

Со своей стороны, я вижу такой механизм: одесская обладминистрация в рамках своих полномочий заключает меморандум с высшими учебными заведениями об участии студентов в решении проблем региона.

Студенты выпускных курсов, как лично, так и группами, при поддержке ученых, проводят настоящие исследования и готовят реальные проекты, реализация которых нужна области. В транспортной отрасли, в сфере медицины, экологии и т.д.

Затем эти проекты, при поддержке областных и местных властей, должны быть реализованы на практике. Конечно те, что пройдут соответствующую экспертизу. Но в любом случае это будет вовлечением молодежи в интересную практическую деятельность.

А в юридической сфере, например, это может быть разработка и лоббирование законопроектов, до которых не доходят руки у парламента, или нормативно-правовых актов для местных советов.

Кроме того, такой подход решит и проблему т.н. социальных лифтов. Если студент разработал качественный проект, а затем проявил себя в процессе его внедрения, то, очевидно, он должен получить возможность для дальнейшей работы в системе госуправления, либо же им заинтересуется бизнес.

В перспективе нескольких лет действие такой программы можно расширить за счет привлечения в нее предприятий и коммерческих организаций области, которые также испытывают дефицит кадров.

Таким образом молодые люди получат и мотивацию остаться, и возможность работать и развивать свои идеи в своей родной стране, получат перспективы роста и общественного призвания. Ну а страна сохранит и усилит свой кадровый потенциал.

Давайте вернемся к проблемам. Во время своего визита в Одессу президент акцентировал внимание на необходимости борьбы с контрабандой. Понятно, что это сфера ответственности таможни и других правоохранительных органов, но, возможно, у и вас есть виденье, чем ОГА могла бы помочь в этой работе.

Когда мы сегодня говорим о контрабанде, на самом деле существует некоторое непонимание этого вопроса в обществе. Нужно, во-первых, отметить, что в Таможенном кодексе Украины такого понятия, как контрабанда, на самом деле нет. Зато оно есть в Уголовном кодексе. И поэтому необходимо четко определить, с каким явлением мы действительно планируем бороться.

С точки зрения закона контрабанда – это скрытое перемещение через границу наркотиков, оружия, культурных ценностей. И, на самом деле, к этой части работы таможенных и пограничных органов особых претензий нет.

Гораздо больший вред нашей экономике и стране наносят различные схемы по минимизации таможенных платежей. Формально они не являются контрабандой, но они являются источником коррупции и генерируют средства для ее подпитки на разных уровнях – от инспектора таможни до высших должностных лиц судебной системы.

Эта, если можно так выразиться, «товарная контрабанда», существует благодаря пробелам в законах. И, конечно, тут большое поле для деятельности парламента и создаваемой сейчас Государственной таможенной службы.

Но и для Одесской ОГА есть работа. Начнем с того, что «товарная контрабанда» существует потому, что на нее есть спрос, и существуют возможности для реализации товаров, ввезенных с занижением таможенных платежей. В первую очередь, такую возможность обеспечивают рынки. Одесская ОГА, в рамках своих полномочий, вполне может инициировать усиление контроля за происхождением товаров, которыми торгуют на рынках.

Например, с этой целью может быть создана межведомственная рабочая группа в составе таможни, полиции, СБУ, ГФС (или, в дальнейшем, налоговой службы), которые могли бы получать и обрабатывать подобную информацию от администраций рынков.

Конечно, здесь возникает риск возникновения коррупции или давления на «белый» бизнес. Чтобы сбалансировать группу и минимизировать такие риски, как раз и нужна обладминистрация, а также представители бизнес-сообщества на правах консультантов и экспертов.

У меня есть также ряд других идей, которые могли бы способствовать борьбе с контрабандой, т.к. для Одесской области, как я уже говорил, это действительно одна из первоочередных проблем. Но рассказывать о них сейчас было не только долго, но и преждевременно.

Один из вызовов, которые будут стоять перед вами в случае победы на конкурсе – продолжение реформы децентрализации. В Одесской области ее ход отстает от других регионов страны. Есть ли у вас виденье, почему так, и идеи о путях интенсификации хода реформы?

Реформа децентрализации и создание ОТО – это одна из немногих полезных реформ, которые начались в Украине в последние годы. За громадами – будущее.

Вместе с тем, первый шаг на пути к их созданию в Одесской области был абсолютно неправильный. В 2015 Одесская обладминистрация решила самостоятельно «нарезать» громады, что называется, сверху. Не попытавшись даже посоветоваться с местным населением и органами местного самоуправления. В результате это вызвало резкое отторжение реформы как у общества, так и местных руководителей, которые, надо быть объективными, часто являются авторитетами в своих общинах и занимают свои посты по праву.

В этом, а также силу ряда других местных особенностей, среди которых и национальный состав населения, и некоторые другие факторы, кроются причины пробуксовки реформы в нашей области.

Для того, чтобы интенсифицировать процесс, нужно, в первую очередь, заняться коммуникациями.

Во-первых, нужно продемонстрировать людям преимущества громад. Я считаю, что эта работа в регионе ведется очень плохо, и результат есть только благодаря неправительственным организациям.

Отсутствие объективной информации, в свою очередь, привело к проблеме неравномерного распределения общественного блага. Те громады, где местные власти и жители раньше увидели потенциал, который открывается в связи с созданием ОТО, успели объединиться в более сильные общины. И сейчас есть такие населенные пункты, которые не могут сформировать жизнеспособные громады.

Поэтому Одесская обладминистрация должна оказать методологическую помощь и найти такой путь, чтобы все ОТО у нас имели перспективы развития.

Способствовать этому должно дополнительное вовлечение ОТО в планирование стратегии развития области. Чем больше мы сможем представить качественных проектов, которые будут способствовать нашему росту, тем больше финансирования мы сможем под них получить. И речь не только о бюджетных средствах. Есть масса возможностей в виде зарубежных инвестиций, начиная от грантовой помощи и заканчивая кредитами ЕБРР, которые могут быть привлечены в сферу развития экологии, создание мощностей по генерации энергии из возобновляемых источников, и т.д.

Кроме ОТО, болезненным для жителей региона остается вопрос медицинской реформы. Местные депутаты постоянно говорят, что сформированные в области медицинские округа не учитывают реальное состояние дорог и медицинской инфраструктуры. Поднимет ли обладминистрация под вашим вероятным руководством снова этот вопрос на центральном уровне?

Кабинет министров Украины создал и утвердил в Одесской области 9 госпитальных округов. Это решение теоретически должно было оптимизировать оказание вторичной, специализированной, медицинской помощи гражданам и рациональное использование государственных ресурсов и бюджетных средств.

При этом медицинские учреждения в рамках государственного округа остались в собственности и подчинении местных органов власти. Таким образом, они финансируются за счет местного бюджета. В итоге Одесская область оказалась самой уязвимой по доступности помощи.

Расстояния у нас самые большие в Украине, практически во всех госпитальных округах есть населенные пункты, жителям которых до центральных районных больниц (ЦРБ) ехать не меньше 70 километров. Из-за плохих дорог, или попросту их отсутствия, время поездки может достигать трех часов, тогда как согласно современным протоколам оказания скорой помощи пациент должен ехать в больницу не больше получаса.

Я не склонен ругать «папередников», понимаю, что центрами госпитальных округов хотели сделать самые лучшие и укомплектованные кадрами больницы, сохранить полезные наработки, но к сожалению, не всегда лучшие кадры и техника были там, где есть развитая дорожная сеть.

В сложившихся условиях я вижу два пути обеспечения населения качественной медицинской помощь. Первый экстенсивный. Он предусматривает увеличение числа медицинских сотрудников в населенных пунктах, организацию жилья для них, обеспечение персонала рыночными зарплатами, а также эффективный контроль за медикаментами и условиями их хранения.

Второй интенсивный. Необходимо активно строить дороги к ЦРБ, обеспечивать машины горюче-смазочными материалами, готовить средний медперсонал и парамедиков, а также активно развивать телемедицину на местах, с круглосуточными постами «телемедиков» в ЦРБ.

Еще до конца текущего года новый парламент может снять мораторий на продажу земли сельскохозяйственного назначения. И для Одесской области отмена моратория будет иметь очень серьезные последствия. Одновременно с этим реестры земли сегодня содержат немало ошибок. Это создает множество рисков, в т.ч. по захвату чужих земель. Планируете ли вы уже сейчас начинать работу по минимизации этих рисков?

Мораторий на продажу земли сельскохозяйственного назначения – это фактор, который длительное время сдерживает рост украинской экономики. По крайней мере, легальный рост, поскольку теневой рынок земли существует и активно развивается.

Любой юрист или предприниматель, который занимается землей, может легко составить неофициальный рейтинг цен на земельный участок в зависимости от района или области Украины. Фактическая продажа участков оформляется через договоры аренды земли на десятки, а иногда и сотни лет.

Одесская область, как самая большая в Украине, много лет подряд входит в число лидеров по отчислениям за аренду земли. При этом, все понимают, что реальный объем денег значительно больше, т.е., через «неофициальный рынок» земли мы имеем попросту коррупционную кормушку для чиновников и районных советов.

Отмена моратория, о которой говорил заместитель главы Офиса президента Украины Алексей Гончарук, требует подготовительной работы. В первую очередь информационной – нам предстоит изучить, кому и на каких условиях «принадлежат» земельные участки в Одесской области и обеспечить, уже после отмены моратория, выкуп, аренду или лизинг земли на прозрачных условиях и законных основаниях.

В этой ситуации, к сожалению, приходится опасаться случаев рейдерства – захвата уже взятых в аренду участков или принудительной продажи земли. Поэтому проводить подготовительную работу необходимо совместно с правоохранительными органами и местными властями. И мы будем это делать.

Недавно построенная трасса Одесса-Рени, во многом была политическим проектом. Она нужна была, чтобы показать жителям юга области, у которых есть разные настроения, что они нужны Украине. Сегодня дорога построена, но не видно усилий со стороны руководства области по раскрытию того потенциала, который она создала. Как вы считаете, может ли эта дорога стать катализатором укрепления внутренней политики Украины на юге области?

Проект международной трассы Одесса-Рени действительно имел не только экономический, но и политический характер. Эта дорога связала украинскую транспортную инфраструктуру с украинским портами Рени и Измаил, молдавским портом Джурджулешты и румынскими транспортными коридорами. Несмотря на недостаточную, по международным меркам, вместимость трассы, южная часть Одесской области, украинская Бессарабия, уже почувствовала на себе рост пассажиро- и грузопотоков.

Это возможные новые клиенты как для сферы обслуживания, которая все еще не достигла уровня европейских стандартов, так и для предприятий, работающих по схеме B2B, обслуживающих, в частности, экспедиторские и агрокомпании. Все это в совокупности будет способствовать росту благосостояния местных жителей, повышать качество их жизни и, таким образом, способствовать стабилизации и проукраинским настроениям в этом сложном регионе.

Областные власти, со своей стороны, должны содействовать этому росту – максимально участвовать в проектах укрепления инфраструктуры и развития местной экономики. В рамках концепции децентрализации для участия в этом процессе необходимо максимально привлекать ОТО Бессарабии, укреплять официальные связи как между этими новыми административно-территориальными единицами, так и связь с центром.

Областные власти вместе с местными советами и бизнесом должны способствовать разветвлению дорожной сети на юге Одесской области. Это, в свою очередь, будет способствовать дальнейшему росту деловой активности и вовлечению местного населения в легальную деятельность. Главная задача сегодня – создать в городах юга Одесской области условия, которые замедлят отток населения, в частности молодежи, из региона.

Продолжая тему дорог и транспорта, для Одесской области большой проблемой является междугороднее сообщение. Даже из крупных райцентров, бывает, после 15.00 можно уехать только на такси, т.к. в это время уже не ходят регулярные автобусы. Каким образом, по вашему мнению, можно наладить регулярные рейсы между населенными пунктами региона?

Междугороднее сообщение – это комплексная задача, решение которой должно начинаться с детального анализа имеющейся ситуации. Необходимо провести независимое исследование, внешний аудит транспортной сферы Одесской области – от Подольска до Измаила. Эксперты, по заказу областной государственной администрации, должны изучить пассажиропоток, состояние автопарка, расходы на амортизацию и обслуживание техники, а также на выполнение перевозчиками социальных норм.

В частности, обеспечение транспортом мало популярных направлений, за счет тех, где ездит много пассажиров. Итоговое исследование необходимо представить жителям Одессы и области. Они знают, на местном уровне, в каком состоянии находится транспортная отрасль, и, возможно, примут участие в усовершенствовании проекта.

Параллельно анализ транспортной ситуации должны будут провести сотрудники управления транспортно-коммуникационной инфраструктуры областной государственной администрации. У меня есть ощущение, что данные, которыми они оперируют сегодня, – устарели и не соответствуют вызовам, которые стоят перед регионом. Так это или нет, можно будет сказать только после детального анализа.

Действительно, активность транспортных перевозок сильно зависит от уровня деловой активности того или иного населенного пункта и, таким образом, востребованности транспортного сообщения. Однако у областных властей есть все необходимые рычаги и возможности для стимулирования транспортного рынка, что, в свою очередь будет способствовать росту экономически активного и самозанятого населения.

Стратегически, с вашей точки зрения, Одесская область – это туристический регион или промышленный центр? Есть ли возможность выбрать один вектор развития и двигаться по нему? Или, возможно, нам нужно выделить кластеры и контролировать, чтобы развитие промышленности не портило экологию, а формальные статусы каких-то заповедных зон или полномочия экологов не мешали привлечению инвестиций?

Исторически и географически Одесская область – разнообразный регион, здесь есть и промышленные предприятия, и «зеленые» районы, которые могут заинтересовать туристов — любителей природы. В современных условиях, тем более учитывая глобальный характер экономики и бизнеса, невозможно выбрать один вектор развития.

Давно ушли времена административно-командной экономики, в рамках которой тому или иному району приписывались те функции, которые считались необходимыми в центре. Именно так, в Одессе, которая ранее была транспортным и курортным узлом, появилась тяжелая промышленность, город стал «обрастать» заводами и фабриками.

Сегодня основной вектор развития региона определяется его естественными географическими особенностями и спросом – Одесса, Южный, Черноморск и речные порты стали транзитными кластерами, перевалочными узлами и транспортными хабами.

Также в Одесской области развивается сельское хозяйство и сфера услуг, в частности, туризм. В этих сферах экономики регион конкурентоспособен, нам помогает как наше положение, так и сложившаяся рыночная ситуация. Я думаю, необходимо развивать наши сильные стороны и повышать узнаваемость и популярность Одесского региона на международном уровне.

Впрочем, это не означает, что существующие промышленные предприятия Одесской области должны «страдать» – они обеспечивают рабочими местами население, платят местные налоги и выступают гарантом стабильности для многих населенных пунктов. Именно поэтому действительно необходимо провести рабочие встречи между представителями бизнеса и экологами, причем не только государственными, но и независимыми. Областная власть должна выступить организатором площадки, на которой все заинтересованные стороны смогут выстроить отношения, обсудить правила взаимодействия.

При этом, я считаю, туризму действительно необходимо уделять больше внимания – не только пляжному отдыху, но и культурному экологическому туризму. И его развитие неразрывно связано с тем, о чем мы говорили раньше – транспортной инфраструктурой.

В Одесской области есть много интересных объектов, много впечатляющих маршрутов, особенно на юге региона. К сожалению, даже узнать о них сегодня проблематично. Исправить эту ситуацию можно только совместно, объединив усилия местных властей и бизнеса.

Последний вопрос. В случае назначения вам придется работать с облсоветом, в котором далеко не все депутаты лояльны новой власти. Какова ваша стратегия в сфере налаживания коммуникаций с вашими политическими оппонентами в регионе?

Политическая дискуссия – это нормальное явление в демократической стране. Будем договариваться – большинство украинцев и подавляющее большинство жителей Одесской области выбрали президента Владимира Зеленского и представителей партии «Слуга народа» в надежде на решительные и безальтернативные реформы во всех сферах государственного управления.

Я думаю, все, в том числе депутаты областного совета, понимают, что реформировать страну без поддержки на местном уровне – невозможно. Тем более местные выборы не за горами, и мне кажется, депутаты захотят показать избирателям результаты своей работы. Так что с депутатским корпусом нас объединяет общая цель – всестороннее развитие Одесского региона и преуспевание его жителей.

Источник: РБК-УКРАЇНА

Верховний Суд: Вимоги про визнання незаконною технічної документації на земельну ділянку не можуть бути самостійним предметом судового розгляду

Вимоги про визнання незаконною технічної документації на земельну ділянку не можуть бути самостійним предметом судового розгляду – до такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу у справі за позовом про визнання незаконною технічної документації на земельну ділянку, її виправлення, визнання незаконним рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки, з присвоєнням їй кадастрового номера та зобов’язання на цій підставі внести зміни до Державного земельного кадастру.

Про це йдеться у Рішенні Великої Палати Верховного Суду, за результатами розгляду касаційної скарги державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 24 червня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року.

Як зазначається у повідомленні на офіційній сторінці Суду у мережі Facebook, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до державного кадастрового реєстратора і ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», у якому просив:
— визнати зйомку земельної ділянки такою, що виконана з метричними помилками;
— визнати незаконною технічну документацію на земельну ділянку;
— зобов’язати ДП виправити технічну документацію на вказану земельну ділянку;
— визнати незаконним рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки;
— зобов’язати державного кадастрового реєстратора на підставі виправленої технічної документації внести зміни до Державного земельного кадастру щодо вказаної земельної ділянки.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не може здійснити реєстрацію права власності на виділену йому земельну ділянку, оскільки в Держземкадастрі зареєстрована інша земельна ділянка, межа якої проходить через будівлі та надвірні споруди, що належать позивачеві на праві власності.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що цей спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю державного кадастрового реєстратора як суб’єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах владні управлінські функції.

Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо юрисдикційної належності спору, дійшла таких висновків.

Спір у частині позовних вимог про визнання незаконним рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки, а також зобов’язання відповідача на підставі виправленої технічної документації внести зміни до Держземкадастру щодо вказаної земельної ділянки не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спрямований на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин (щодо встановлення/відновлення/зміни меж земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян), а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Водночас скасування рішення державного кадастрового реєстратора про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, що перебуває в користуванні третьої особи, та реєстрацію цієї ділянки в Держземкадастрі не призведе до поновлення прав позивача, оскільки суміжний з позивачем землекористувач вже отримав державний акт щодо права власності на земельну ділянку під належним йому будинковолодінням, а тому поновити своє порушене право щодо набуття у власність земельної ділянки під своїм будинком він може виключно шляхом звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Вимоги позивача про визнання проведеної ДП зйомки земельної ділянки такою, що виконана з метричними помилками; визнання незаконною технічної документації на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні третьої особи, та зобов’язання ДП виправити технічну документацію на вказану земельну ділянку, не можуть бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки зазначені обставини, що призвели до ймовірного порушення прав позивача, можуть слугувати доказами на обґрунтування та підставою для підтвердження правової позиції позивача під час пред’явлення позову в порядку цивільного судочинства.

За таких підстав Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в цій частині позов не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративної, а й у порядку будь-якої іншої юрисдикції.

Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 128/3751/14-а (провадження № 11-1454апп18) можна ознайомитися за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81841935?fbclid=IwAR0c39T7WL2rsEFmqmj_8I19RhsITDGDajEB5eAacKcUCgSQr2CZ0E4TvH4

Джерело: https://www.facebook.com/supremecourt.ua/posts/474111773363713

Конфлікт інтересів: як не порушити вимоги Закону?

Закон України «Про запобігання корупції» (далі за текстом — Закон) визначає два види конфлікту інтересів:

  • потенційний конфлікт інтересів — наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
  • реальний конфлікт інтересів — суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

На кого поширюється конфлікт інтересів?

Згідно статті 28 Закону, обмеження, пов’язані з запобіганням та врегулюванням конфлікту інтересів поширюються на осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також прирівняних до них осіб.

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;
в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;
г) військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки;
ґ) судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої ради правосуддя, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді);
д) особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України;
е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи;
є) члени Національного агентства з питань запобігання корупції;
ж) члени Центральної виборчої комісії;
з) поліцейські;
и) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим;
і) члени державних колегіальних органів;

2) особи, які прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку;
б) особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, приватні виконавці, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи, визначені законом);
в) представники громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних комісій, утворених відповідно до Закону України «Про державну службу», Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», громадських рад, рад громадського контролю, що утворені при державних органах та беруть участь у підготовці рішень з кадрових питань, підготовці, моніторингу, оцінці виконання антикорупційних програм, і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої цієї статті;

3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, — у випадках, передбачених цим Законом;

4) кандидати у народні депутати України, зареєстровані у порядку, встановленому Законом України «Про вибори народних депутатів України», кандидати на пост Президента України, зареєстровані у порядку, встановленому Законом України «Про вибори Президента України», кандидати в депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, кандидати на посади сільських, селищних, міських голів та старост.

Яка відповідальність передбачена чинним законодавством України за порушення вимог законодавства щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів?

Згідно статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів передбачена адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу на суму від 100 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ) з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Зокрема, за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів – передбачений штраф у розмірі від 100 до 200 НМДГ (ч. 1 ст. 172-7).
За вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів – передбачено штраф у розмірі від 200 до 400 НМДГ (ч. 2 ст. 172-7).

За вчинення дій, передбачених ч.1 або ч. 2 ст. 172-7, особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, передбачено адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі від 400 до 800 НМДГ з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

P.S.: Фахівці юридичної фірми «ІнТраст» мають значний досвід у сфері антикорупційного законодавства та надають кваліфіковані консультації з питань, пов’язаних із запобіганням і врегулюванням конфлікту інтересів. Також, у разі потреби, адвокати фірми здійснять представництво Ваших інтересів з відповідних питань у правоохоронних та судових органах. Зв’язатися з нами: +380 48 722-37-97.

Законопроект про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення: чи вдасться покарати нечесних чиновників?

Партнер юридичної фірми «ІнТраст», адвокат Сергій Маковецький прокоментував інтернет-виданню theБабель ініційований Президентом України В. Зеленським проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів, реєстр. №10358 від 03.06.2019 р., яким пропонується повернути кримінальну відповідальність чиновників за незаконне збагачення.

Як зазначив С. Маковецький, вирішивши одну проблему, автори законопроєкту створили нову. Справді, автори зробили все, щоб нова стаття КК не порушувала принцип презумпції невинуватості. Так, заступник Глави Адміністрації Президента України Руслан Рябошапка стверджує, що вони врахували думку Конституційного Суду, Міжнародного валютного фонду, Світового банку та досвід американської прокуратури. Але є й інша проблема – і в цивільному, і в кримінальному законодавстві закон не має зворотної сили, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність.
Однак саме «зворотна сила» виписана в новому законопроєкті – він стосується активів, які чиновник придбав протягом трьох років до того, як закон набуде чинності. «Тут закладено механізм і підстави для оскарження в Конституційному суді», – вважає Сергій Маковецький.

Новий закон навряд чи допоможе детективам Національного агентства з боротьби з корупцією (НАБУ). Справа в тому, що він передбачає «цивільну процедуру». При цьому цивільний процес та цивільне законодавство відрізняється від кримінального кодексу та кримінального процесу, у якому звикли працювати детективи НАБУ та прокурори – у нього, за словами Маковецького, більш «убогі» механізми.

«Щоб довести справу до суду, детективи НАБУ повинні знайти активи, внести інформацію про них до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а потім довести, що вони належать чиновнику. Для цього вони повинні провести так звані слідчі дії (обшук, допит, слідчий експеримент), у тому числі негласні (прослуховування, стеження). Ці інструменти доступні їм лише в кримінальному процесі», — підкреслив С. Маковецький.

За матеріалами: theБабель

Як захистити нерухомість від рейдерів

Щоб попередити незаконні дії з нерухомістю, доцільно скористатися сервісом “СМС-Маяк”, який, за допомогою смс-повідомлення, інформує фізичних та юридичних осіб про зміну статусу об’єктів нерухомого майна, а власників нерухомості — про надання заяв про проведення будь-яких реєстраційних дій відносно їх майна, а також про дату та час реєстрації такої заяви. Сервіс «СМС-Маяк» надає Державне підприємство «Національні інформаційні системи», а також приватні компанії.

Послуга з інформування про реєстраційні дії у Державному реєстрі прав надається за умови наявності зареєстрованого права власності на об’єкт нерухомого майна з присвоєним реєстраційним номером таким особам:

а) власнику окремого індивідуально визначеного об’єкта нерухомого майна – про подані заяви у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо належного такому власнику об’єкта нерухомого майна, а саме про реєстраційний номер, дату і час реєстрації таких заяв;

б) користувачу земельної ділянки – про подані заяви у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки, яка перебуває у користуванні такого користувача, а саме про реєстраційний номер, дату і час реєстрації такої заяви;

в) фізичним та юридичним особам – про проведені реєстраційні дії стосовно будь-якого окремого індивідуально визначеного об’єкта нерухомого майна без зазначення відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про суб’єктів таких прав.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі, якщо Ви зіткнулися зі спробою незаконної перереєстрації права власності на нерухоме майно, Ви маєте право подати заяву про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об’єкта нерухомого майна, термін дії якої – 10 днів, з тим, щоб звернутися до суду за захистом своїх прав.

Тож, якщо Ваше майно стало об’єктом рейдерської атаки, невідкладно зверніться з відповідною заявою про заборону вчинення реєстраційних дій щодо вашого майна до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Для подальших кроків важливо провести правильну юридичну оцінку ситуації, що склалася. Водночас, пересічній людині часто це важко зробити, то ж краще звернутися до фахівців у сфері права.
Юристи адвокатського об’єднання «ІнТраст» мають успішний досвід протидії рейдерським атакам, як на корпоративні права, так і на нерухоме майно. Напрацьовані нами кейси дозволили захистити майно клієнтів вартістю в десятки мільйонів гривень. Звернувшись до нас Ви отримаєте вичерпну юридичну консультацію та надійний захист своїх прав.

Важливе рішення Верховного Суду для правової боротьби з незаконними забудовами

Адвокатське об’єднання «ІнТраст» рекомендує звернути увагу на Рішення Верховного Суду від 20.03.2019 р. у справі №810/726/18 за позовом ОСББ «Машинобудівників-17а» до Виконавчого органу Вишневої сільради Києво-Святошинського р-ну Київської обл., відділу містобудування та архітектури цього органу про зобов’язання внести зміни до містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на земельній ділянці. Верховний суд задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення першої та апеляційної інстанції та зауваживши, що рішення у цій справі впливає на захист суспільного інтересу жителів м. Вишневе щодо дотримання закону місцевими органами влади при вирішенні соціально важливих питань планування забудови території, а також збереження природного фонду.

Категорія справи № 810/726/18: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.

Надіслано судом: 21.03.2019. Зареєстровано: 24.03.2019. Оприлюднено: 25.03.2019.
Дата набрання законної сили: 20.03.2019
Номер судового провадження: не визначено
Державний герб України
ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

Київ

справа №810/726/18

адміністративне провадження №К/9901/69354/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Мороз Л.Л., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Машинобудівників-17а» до Виконавчого органу Вишневої сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відділу містобудування та архітектури Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи — Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецвисотмонтаж-буд», Державна екологічна інспекція Київської області, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Державне підприємство «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» про зобов’язання внести зміни до містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на земельній ділянці за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Машинобудівників-17а» на рішення Київського окружного адміністративного суду у складі судді Щавінського В.Р. від 03 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Вівдиченко Т.Р., Файдюка В.В., Чаку Є.В. від 21 листопада 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Машинобудівників-17а» (далі — ОСББ «Машинобудівників-17а», позивач) звернулось до суду з позовом до Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району (далі — Виконком Вишневої МР, відповідач), Відділу містобудування та архітектури Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району (далі — Відділ містобудування, відповідач), треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ТОВ «Спецвисотмонтаж-буд», Державна екологічна інспекція у Київській області, Департамент архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі — треті особи), у якому просило:

— зобов’язати Виконавчий комітет Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області та Відділ містобудування та архітектури Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району внести зміни до містобудівних умов та обмежень для проектування об’єкта будівництва на земельний ділянці за адресою: м. Вишневе, вул. Машинобудівників, 17-б, затверджених рішеннями виконкому Вишневої міської ради № 45/26 від 21 липня 2017 року, № 56/33 від 09 жовтня 2017 року, а саме:

— зазначити про знаходження об’єкту будівництва в межах нормативної прибережної захисної смуги струмка Желань та влаштованого в його руслі штучного озера;

— зазначити про необхідність дотримання положень пункту 8.2.4 ДБН 2.2-5:2011 «Благоустрій територій» для ділянок рік, ув’язнених в закриті колектори, замість охоронних зон треба встановлювати зони технічного обслуговування колектора;

— зазначити про необхідність дотримання положень пункту 3.13 ДБН 360-92 «Містобудування планування і забудова міських і сільських поселень» відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будинками треба приймати на основі розрахунків інсоляції і освітленості відповідно до норм (розділ 10), протипожежних вимог, крім того, і від гаражів (додаток 3.1). Між довгими сторонами житлових будинків заввишки 2-3 поверхи треба приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м, а заввишки в 4 поверхи і більше — 20 м, між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків — не менше 15 м.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що містобудівні умови та обмеження видані з порушенням вимог: частини п’ятої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки у містобудівних умовах та обмеженнях не вказано про знаходження земельної ділянки у межах нормативної прибережної захисної смуги струмка Желань та влаштованого в його руслі штучного озера та проігнорований факт протікання струмка в закритому колекторі по території ділянки; пункту 3.13 ДБН 360-92 «Містобудування планування і забудова міських і сільських поселень» щодо дотримання відстані між житловими будинками.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року, у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до пункту 4.70. ДБН В.2.2-24:2009 «Проектування висотних житлових і громадських будинків», передбачається можливість з’єднання частин чи окремо стоячих висотних будинків деформаційним швом (тобто шляхом блокування будинків один до одного), відтак, відсутні підстави щодо застосування пункту 3.13 ДБН 360-92, що передбачає дотримання відстані між житловими будинками. Стосовно неврахування у містобудівних умовах та обмеженнях прибережної захисної смуги струмка Желань, суди дійшли до висновку про те, що на топографічної карти, на підставі якої розроблено містобудівну документацію «Генеральний план м. Вишневе Київської області», на земельній ділянці з кадастровим номером 3222410600:01:009:5056 струмок Желань відсутній.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСББ «Машинобудівників-17а» звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 21 грудня 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 січня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Мороз Л.Л. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року відкрито касаційні провадження у справі № 810/726/18, витребувано матеріали справи та запропоновано учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу.

Учасники справи письмових клопотань не заявляли.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 03 червня 2017 року до Виконавчого комітету Вишневої міської ради надійшла заява від ТОВ «Спецвисотмонтаж-буд» стосовно видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, загальною площею 0,1700 га, що розташована за адресою: м. Вишневе, вул. Машинобудівників, 17-б.

Відділом містобудування та архітектури Виконавчого комітету Вишневої міської ради було підготовлено проект рішення «Про надання ТОВ «Спецвисотмонтаж-буд» містобудівних умов та обмежень за адресою: м. Вишневе, вул. Машинобудівників, 17-б» на засідання Виконавчого комітету Вишневої міської ради.

21 липня 2017 року на засіданні Виконавчого комітету Вишневої міської ради прийнято рішення № 45/26 «Про надання ТОВ «Спецвисотмонтаж-буд» містобудівних умов та обмежень за адресою: м. Вишневе, вул. Машинобудівників, 17-б».

Вказаним рішення надано містобудівні умови та обмеження для проектування об’єкта будівництва багатоквартирного житлового будинку, за адресою: м. Вишневе, вул. Машинобудівників, 17-б, відповідно до частини п’ятої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 135 від 31 травня 2017 року «Про затвердження Порядку ведення реєстру містобудівних умов та обмежень».

15 серпня 2017 року до Виконавчого комітету Вишневої міської ради надійшла заява від ТОВ «Спецвисотмонтаж-буд» стосовно внесення змін до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки загальною площею 0,1700 га, що розташована за адресою: м. Вишневе, вул. Машинобудівників, 17-б.

09 жовтня 2017 року на засіданні Виконавчого комітету Вишневої міської ради прийнято рішення № 56/33 «Про внесення змін до містобудівних умов та обмежень за адресою: м. Вишневе, вул. Машинобудівників, 17-б».

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі ОСББ «Машинобудівників-17а» вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що після внесених змін до містобудівних умов та обмежень рішенням Виконавчого комітету Вишневої міської ради № 56/33 від 09 жовтня 2017 року, було збільшено допустиму поверховість житлового будинку вище 9-ти поверхів та висотою 46,9 м, що не відповідає зоні Ж-3 (допускає будівництво до 9 поверхів), на якій відповідно до плану зонування території м. Вишневе, що є складовою Генерального плану міста Вишневе, розміщена земельна ділянка під будівництво.

Також скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не правильно застосовано положення пункту 4.70 ДБН В2.2-24:2-009, оскільки вказані ДБН підлягають застосуванню до будинків іншої висотності, ніж об’єкт будівництва, на який видано спірні містобудівні умови та обмеження.

З посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-184цс15, відповідно до якої відсутність проекту землеустрою прибережної захисної смуги водойми не свідчать про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про те, що у спірних містобудівних умовах та обмеженнях правомірно не враховано розташування на земельній ділянці струмка Желань.

Крім того, скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи, які мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, а саме: на підставі пояснень відповідача судами встановлено, що під час розроблення проектної документації на будівництво будинку 17-а на існуючий земельній ділянці передбачалось будівництво другого зблокованого до нього багатоквартирного житлового будинку, однак, зміст згаданої проектної документації судами не досліджувався (у задоволенні клопотання про витребування цього доказу було відмовлено).

Від Відділу містобудування та архітектури Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області та Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСББ «Машинобудівників-17а», у яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи, просять залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу — без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Виконавчого органу Вишневої сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відділу містобудування та архітектури Виконавчого комітету Вишневої міської визначаються, зокрема, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «;Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Перелік об’єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень. Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об’єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх складу та змісту, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку , будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109 (далі — Порядок № 109) містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру — за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об’єкта будівництва.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень При цьому, невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об’єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17 та від 14 серпня 2018 року у справі № 823/5265/15.

Відповідно до частини восьмої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об’єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що внесення змін до містобудівних умов та обмежень за наявності для цього правових підстав, включаючи невідповідність окремих положень містобудівних умов та обмежень вимогам містобудівної документації, законодавству України, може здійснюватися, у тому числі за рішенням суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222410600:01:009:5056 рішенням виконкому Вишневої міської ради надана ТОВ «Спецвисотмонтаж-буд» для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку висотою до 30 м, що відповідає зоні Ж-3 (зона житлової забудови переважно до 9-ти поверхів). У подальшому рішенням виконкому Вишневої міськради від 09 жовтня 2017 року за заявою замовника було внесено зміни до містобудівних умов та обмежень та встановлено допустиму висоту житлової будівлі до 46,9 м та поверховість вище 9-ти поверхів.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не перевірено відповідність вказаних вище змін, внесених рішенням виконкому Вишневої міськради до містобудівних умов та обмежень, вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, Генеральному плану м. Вишневе, складовою якого є план зонування.

Крім того, застосовуючи до спірних правовідносин положення пункту 4.70 ДБН В2.2-24:2-009, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що пунктом 1.1. ДБН В2.2-24:2-009 встановлено, що ці норми розроблені в розвиток ДБН В.2.2-15 і ДБН В.2.2-9 та інших чинних нормативних документів у будівництві і поширюються на проектування нових висотних житлових і громадських будинків з умовною висотою від 73,5 м до 100 м включно, у той же час, об’єкт будівництва, на який видано спірні містобудівні умови та обмеження, передбачає будівництво не вище 46,9 м.

Обґрунтованими також є доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій встановлено обставину справи, яка має істотне значення для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, на підставі недопустимих доказів, зокрема, без перевірки змісту проектно-кошторисної документації на будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Машинобудівників, 17-а, лише із пояснень представника відповідача судами встановлено, що на існуючій нині земельній ділянці по вул. Машинобудівників передбачалось будівництво другого зблокованого до нього багатоквартирного житлового будинку висотної поверховості. Встановлення наявності або відсутності у проектній документації на будівництво будинку № 17-а можливості прибудови другого зблокованого з ним будинку має важливе значення для оцінювання відповідності такої прибудови будівельним нормам та стандартам, відтак, й відповідності містобудівній документації спірних містобудівних умов та обмежень.

Разом з тим, характер предмету доказування (зміст проектної документації на будівництво будинку № 17-а) передбачає, що допустимим доказом у даному випадку може бути саме проектна документація, а не пояснення представника виконкому Вишневої міськради, які не підкріплені письмовими доказами.

Що стосується доводів скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що у спірних містобудівних умовах та обмеженнях не враховано знаходження струмка Желань на території земельної ділянки, виділеної для будівництва, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що документація із землеустрою, що підтверджує формування та створення земельної ділянки водного фонду річки Желань — відсутня, а рішення щодо розроблення та затвердження зазначеної документації Вишневою міською радою не приймалось. На цій підставі суди дійшли до висновку, що посилання позивача на нормативну прибережну смугу водойми, яка становить 50 метрів не на визначені об’єкти водного фонду є безпідставним.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-184цс15, на яку посилається скаржник, міститься правовий висновок, відповідно до якого при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.

Отже, суди попередніх інстанцій мали встановити наявність на земельній ділянці вказаної водойми, визначити її статус на підставі перевірки, зокрема, Генерального плану м. Вишневе, іншої містобудівної документації, за необхідності витребувати відомості з управління водних ресурсів, та на цій підставі здійснювати оцінку правомірності неврахування відповідної водойми у містобудівних умовах та обмеженнях.

Відтак, колегія суддів доходить до висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не правильно застосовано норми матеріального права, не досліджено всі наявні у матеріалах справи докази, не з’ясовано всі обставини справи, які мають істотне значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, а саме: помилково застосовано ДБН В2.2-24:2-009, необґрунтовано відхилено застосування ДБН 360-92 «Містобудування планування і забудова міських і сільських поселень» у спірних містобудівних умовах та обмеженнях; не перевірено відповідність поверховості та висотності будинку умовам Генерального плану м. Вишневе, частиною якого є план зонування; не досліджено зміст проектної документації на будівництво будинку № 17-а та не встановлено можливість блокування до нього будинку № 17-б; не перевірено наявність струмка Желань, не встановлено його статус та не оцінено на цій підставі правомірність неврахування водойми у містобудівних умовах та обмеженнях.

Суд також враховує, що рішення у цій справі впливає на захист суспільного інтересу щодо відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання щодо планування забудови та розвитку території на місцевому рівні.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 826/13584/16.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об’єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об’єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, без дослідження і з’ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов’язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційна скарга ОСББ «Машинобудівників-17а» підлягає задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій — скасуванню, а справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити, відповідно, всі обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування. Суд повинен дати детальну відповідь на кожний аргумент позивача та відповідача. У разі необхідності суд може зобов’язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з’ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

Оскільки суд касаційної інстанції повертає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Машинобудівників-17а» задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

Л.Л. Мороз

4 міфи про сурогатне материнство

Керівник напрямку програм допоміжних репродуктивних технологій у м. Києві компанії «ІнШелл»,
юрист адвокатської компанії «ІнТраст» Альона Кальчук розвінчує чотири поширених міфи про сурогатне материнство.

1. Сурогатне материнство – це незаконно

Українське законодавство досить грунтовно регулює питання застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Зокрема, стаття 123 Сімейного кодексу України визначає походження дитини, народженої в результаті застосування ДРТ. Так, у разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини (запліднення ін вітро — ЗІВ).

У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя.

Також, подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого з репродуктивного матеріалу її чоловіка та донора яйцеклітини в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Якщо говорити про іноземний досвід, то прогресивне, в плані використання ДРТ, законодавство такої країни, як Сполучені Штати Америки, чітко регламентує порядок застосування ДРТ та не обмежує репродуктивні права громадян.

surrogacy

Саме відсутність законодавчого врегулювання питання застосування репродуктивних технологій спонукає громадян багатьох держав, у тому числі й економічно розвинутих, звертатися до іноземних сурогатних матерів.

Зважаючи на високу кваліфікацію українських лікарів, сучасні технології та значний досвід, а також фінансову доступність, Україна викликає зацікавлення з боку іноземців, які хочуть народити дитину з використанням ДРТ.

2. Сурогатне материнство загрожує здоров’ю жінки

За умови належного медичного супроводу застосування ДРТ не несе жодної загрози для здоров’я жінки.

Сурогатна матір проходить повне медичне обстеження до вступу в програму. У відповідності з наказом Міністерства охорони здоров’я України №787, лише жінка, яка відповідає усім медичним критеріям та пройшла повне обстеження, може стати сурогатною мамою.

usa

Звичайно, будь-яка вагітність несе у собі певні ризики, незалежно від того, виникла вона в результаті природнього запліднення, чи за допомогою програми ДРТ, та наша компанія «ІнШелл», супроводжуючи жінку, яка допомагає парі народити дитину, забезпечує їй комплексну медичну допомогу та співпрацює лише з надійними медичними партнерами.

3. Сурогатна матір може не віддати дитину

Для уникнення подібних ситуацій, необхідно не лише детально прописати умови контракту, в якому фіксуються права і обов’язки сторін, а й ретельно проводити психологічний відбір жінки, яка висловила бажання стати сурогатною матір’ю. Крім того, на боці батьків, які вирішили скористатися послугами сурогатної матері, стоїть українське законодавство, відповідно до якого у сурогатної матері не виникає батьківських прав стосовно народженої в програмі дитини.

4. Батьки не заплатять сурогатній мамі після народження дитини

Договір про сурогатне виношування дитини, в якому і зазначені всі зобов’язання сторін, має такі саму юридичну силу, як і інші цивільно-правові договори і у разі неналежного виконання зобов’язань однією зі сторін, інша сторона зможе захистити свої інтереси в суді. У цьому питанні, у разі, якщо б виникла така необхідність, фірма «ІнШелл» має надійного юридичного партнера — адвокатську компанію «ІнТраст».

***

Компанія «ІнШелл» забезпечує фахові правові та медичні консультації з питань застосування допоміжних репродуктивних технологій, а також пропонує повний пакет послуг супроводження процесу сурогатного материнства. За нашої підтримки десятки подружніх пар стали щасливими батьками!
У разі запитань, звертайтеся: +380973530670; +380639958115