Важливе рішення Верховного Суду у справі про визнання права власності

Верховний Суд, у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду, розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги ТОВ «Прогрес РЛ» (позивач) на постанову Східного апеляційного господарського суду (відповідач по справі – ПАТ КБ «Приватбанк»), погодився із висновком апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, оскільки позивачем не доведено порушення, невизнання та/або оспорення його прав власника спірного нерухомого майна відповідачем, як і не доведено того, що відсутність правовстановлюючих документів перешкоджає у реалізації останнім права на володіння, користування та/або розпорядження спірним об`єктом нерухомого майна.

Про це йдеться у Рішенні Верховного Суду від 13 травня 2019 року у Справі №905/494/18.

Як зазначається в документі, ТОВ «Прогрес РЛ» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» (у подальшому змінене на АТ КБ «Приватбанк») про визнання права власності на нежиле приміщення.

Позов обґрунтовано наявністю підстав для застосування положень ст. 392 Цивільного кодексу України (щодо визнання права власності в судовому порядку), а саме посиланням на втрату правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна внаслідок дії та бездіяльності представників відповідача та неможливістю у зв`язку із цим підтвердити право власності позивача на нерухоме майно у будь-який інший спосіб, аніж за відповідним рішенням суду про визнання права власності.

Так, між ТОВ «Прогрес РЛ» (покупець) та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку спірне нерухоме майно в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Полімер Трейдінг» (позичальник) перед іпотекодержателем за кредитним договором. На виконання умов договору іпотеки, позивач передав відповідачу відповідно по акту приймання-передачі оригінали наступних документів: договір купівлі-продажу спірного об`єкту нерухомого майна; витяг з Державного реєстру правочинів щодо реєстрації договору купівлі-продажу спірного об`єкту нерухомого майна; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; технічний паспорт Міського комунального підприємства Маріупольське бюро технічної інвентаризації» на спірний об`єкт нерухомого майна.

Після припинення договору іпотеки у відповідності до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», у зв`язку із повним виконанням ТОВ «Полімер Трейдінг» (позичальник) зобов`язань перед відповідачем за кредитним договором, зняття заборони відчуження нерухомого майна та припинення іпотеки на нерухоме майно, позивач звертався до відповідача із вимогами щодо повернення оригіналів документів, які були передані останньому, у відповідь на що відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території місцезнаходження Регіональної філії «Донецьке регіональне управління» ПАТ КБ «Приватбанк», останній припинив свою діяльність у м. Донецьк та не мав можливості для вивезення документів на підконтрольну українській владі територію, з огляду на що, повернення витребуваних документів не вбачається можливим.

Рішенням господарського суду Донецької області позовні вимоги задоволено, визнано за позивачем право власності на спірне нерухоме майно.

Водночас, Постановою Східного апеляційного господарського суду рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, з огляду на те, що позивач не довів існування підстав та обставин, необхідних для задоволення позову про визнання права власності, оскільки по-перше, відповідач не ставить під сумнів наявність права власності позивача на спірне нерухоме майно, а сам позов не містить жодної вимоги саме до відповідача, а по-друге, позивач не доводить неможливість реалізації ним своїх прав, зокрема, наявності будь-яких перешкод та/або обмежень, оскільки відомості про об`єкт спірного нерухомого майна позивача внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що може бути підставою для проведення реєстрації правочинів щодо такого майна.

Верховний Суд, враховуючи межі та повноваження суду касаційної інстанції, встановлені ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснивши перегляд судових рішень у справі на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів та вимог касаційної скарги, погодився із висновками суду апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову з огляду на те, що як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не доведено того, що відповідач ставить під сумнів наявність права власності позивача на спірне нерухоме майно (іпотека відповідача припинена, заборона відчуження скасована, будь-які інші обтяження відповідача відсутні), як і не доведено порушення, невизнання та/або оспорення його прав власника будь-якими іншими особами, що підтверджується тим, що відомості про спірний об`єкт нерухомого майна позивача внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто вказане нерухоме майно належить на праві власності позивачу.

При цьому, Суд зазначив, що обставини втрати та/або неможливості повернення відповідачем правовстановлюючих документів позивача також не можуть обґрунтовувати порушення прав позивача як власника спірного об`єкту нерухомості у даному спорі про визнання права власності, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не доведено, що останній не зміг реалізувати своє право на володіння, користування та/або розпорядження спірним об`єктом через відсутність зазначених документів, зокрема, отримав відмову у вчиненні того чи іншого правочину або інші перешкоди у реалізації своїх прав.

З повним текстом рішення Верховного Суду можна ознайомитись за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/81785420

Похожие

Оставьте комментарий