НАЗК склало адмінпротоколи про корупційні правопорушення відносно трьох суддів

Як зазначається в повідомленні Національного агентства з питань запобігання корупції, підставою складення адмінпротоколів про корупційні правопорушення стало декларування особами, уповноваженими на виконання функцій держави, недостовірних відомостей, несвоєчасне подання ними декларацій та повідомлень про суттєві зміни у майновому стані.

Нагадаємо, що несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані – тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Подання ж суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (якщо вони відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), або умисне неподання зазначеної декларації – тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену статтею 366-1 Кримінального кодексу України.

❗Фахівці адвокатської фірми «ІнТраст» надають кваліфіковані консультації у сфері антикорупційного законодавства, зокрема, з питань достовірності та своєчасності подання електронних декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, а також представлять ваші інтереси у даній сфері перед правоохоронними та судовими органами.

Важливе рішення Верховного Суду у справі про визнання права власності

Верховний Суд, у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду, розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги ТОВ «Прогрес РЛ» (позивач) на постанову Східного апеляційного господарського суду (відповідач по справі – ПАТ КБ «Приватбанк»), погодився із висновком апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, оскільки позивачем не доведено порушення, невизнання та/або оспорення його прав власника спірного нерухомого майна відповідачем, як і не доведено того, що відсутність правовстановлюючих документів перешкоджає у реалізації останнім права на володіння, користування та/або розпорядження спірним об`єктом нерухомого майна.

Про це йдеться у Рішенні Верховного Суду від 13 травня 2019 року у Справі №905/494/18.

Як зазначається в документі, ТОВ «Прогрес РЛ» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» (у подальшому змінене на АТ КБ «Приватбанк») про визнання права власності на нежиле приміщення.

Позов обґрунтовано наявністю підстав для застосування положень ст. 392 Цивільного кодексу України (щодо визнання права власності в судовому порядку), а саме посиланням на втрату правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна внаслідок дії та бездіяльності представників відповідача та неможливістю у зв`язку із цим підтвердити право власності позивача на нерухоме майно у будь-який інший спосіб, аніж за відповідним рішенням суду про визнання права власності.

Так, між ТОВ «Прогрес РЛ» (покупець) та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку спірне нерухоме майно в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Полімер Трейдінг» (позичальник) перед іпотекодержателем за кредитним договором. На виконання умов договору іпотеки, позивач передав відповідачу відповідно по акту приймання-передачі оригінали наступних документів: договір купівлі-продажу спірного об`єкту нерухомого майна; витяг з Державного реєстру правочинів щодо реєстрації договору купівлі-продажу спірного об`єкту нерухомого майна; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; технічний паспорт Міського комунального підприємства Маріупольське бюро технічної інвентаризації» на спірний об`єкт нерухомого майна.

Після припинення договору іпотеки у відповідності до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», у зв`язку із повним виконанням ТОВ «Полімер Трейдінг» (позичальник) зобов`язань перед відповідачем за кредитним договором, зняття заборони відчуження нерухомого майна та припинення іпотеки на нерухоме майно, позивач звертався до відповідача із вимогами щодо повернення оригіналів документів, які були передані останньому, у відповідь на що відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території місцезнаходження Регіональної філії «Донецьке регіональне управління» ПАТ КБ «Приватбанк», останній припинив свою діяльність у м. Донецьк та не мав можливості для вивезення документів на підконтрольну українській владі територію, з огляду на що, повернення витребуваних документів не вбачається можливим.

Рішенням господарського суду Донецької області позовні вимоги задоволено, визнано за позивачем право власності на спірне нерухоме майно.

Водночас, Постановою Східного апеляційного господарського суду рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, з огляду на те, що позивач не довів існування підстав та обставин, необхідних для задоволення позову про визнання права власності, оскільки по-перше, відповідач не ставить під сумнів наявність права власності позивача на спірне нерухоме майно, а сам позов не містить жодної вимоги саме до відповідача, а по-друге, позивач не доводить неможливість реалізації ним своїх прав, зокрема, наявності будь-яких перешкод та/або обмежень, оскільки відомості про об`єкт спірного нерухомого майна позивача внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що може бути підставою для проведення реєстрації правочинів щодо такого майна.

Верховний Суд, враховуючи межі та повноваження суду касаційної інстанції, встановлені ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснивши перегляд судових рішень у справі на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів та вимог касаційної скарги, погодився із висновками суду апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову з огляду на те, що як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не доведено того, що відповідач ставить під сумнів наявність права власності позивача на спірне нерухоме майно (іпотека відповідача припинена, заборона відчуження скасована, будь-які інші обтяження відповідача відсутні), як і не доведено порушення, невизнання та/або оспорення його прав власника будь-якими іншими особами, що підтверджується тим, що відомості про спірний об`єкт нерухомого майна позивача внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто вказане нерухоме майно належить на праві власності позивачу.

При цьому, Суд зазначив, що обставини втрати та/або неможливості повернення відповідачем правовстановлюючих документів позивача також не можуть обґрунтовувати порушення прав позивача як власника спірного об`єкту нерухомості у даному спорі про визнання права власності, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не доведено, що останній не зміг реалізувати своє право на володіння, користування та/або розпорядження спірним об`єктом через відсутність зазначених документів, зокрема, отримав відмову у вчиненні того чи іншого правочину або інші перешкоди у реалізації своїх прав.

З повним текстом рішення Верховного Суду можна ознайомитись за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/81785420

Законопроект про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення: чи вдасться покарати нечесних чиновників?

Партнер юридичної фірми «ІнТраст», адвокат Сергій Маковецький прокоментував інтернет-виданню theБабель ініційований Президентом України В. Зеленським проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів, реєстр. №10358 від 03.06.2019 р., яким пропонується повернути кримінальну відповідальність чиновників за незаконне збагачення.

Як зазначив С. Маковецький, вирішивши одну проблему, автори законопроєкту створили нову. Справді, автори зробили все, щоб нова стаття КК не порушувала принцип презумпції невинуватості. Так, заступник Глави Адміністрації Президента України Руслан Рябошапка стверджує, що вони врахували думку Конституційного Суду, Міжнародного валютного фонду, Світового банку та досвід американської прокуратури. Але є й інша проблема – і в цивільному, і в кримінальному законодавстві закон не має зворотної сили, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність.
Однак саме «зворотна сила» виписана в новому законопроєкті – він стосується активів, які чиновник придбав протягом трьох років до того, як закон набуде чинності. «Тут закладено механізм і підстави для оскарження в Конституційному суді», – вважає Сергій Маковецький.

Новий закон навряд чи допоможе детективам Національного агентства з боротьби з корупцією (НАБУ). Справа в тому, що він передбачає «цивільну процедуру». При цьому цивільний процес та цивільне законодавство відрізняється від кримінального кодексу та кримінального процесу, у якому звикли працювати детективи НАБУ та прокурори – у нього, за словами Маковецького, більш «убогі» механізми.

«Щоб довести справу до суду, детективи НАБУ повинні знайти активи, внести інформацію про них до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а потім довести, що вони належать чиновнику. Для цього вони повинні провести так звані слідчі дії (обшук, допит, слідчий експеримент), у тому числі негласні (прослуховування, стеження). Ці інструменти доступні їм лише в кримінальному процесі», — підкреслив С. Маковецький.

За матеріалами: theБабель

НАЗК вимагає достроково припинити повноваження народного депутата України

Під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного Національним агентством України з питань запобігання корупції стосовно одного із народних депутатів України, Печерський районний суд міста Києва констатував факт порушення ним вимог пункту 2 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» (щодо сумісництва).

Нагадаємо, зазначеною нормою особам, уповноваженим на виконання функцій держави, забороняється входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 81 Конституції України, у разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, повноваження народного депутата України припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду.

У зв’язку з встановленням факту несумісності, НАЗК звернулось до Голови Верховної Ради України з проханням надати доручення профільному Комітету Верховної Ради опрацювати відповідні матеріали щодо вчиненого народним депутатом порушення вимог Конституції та законів України стосовно несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності з наданням відповідного висновку Голові Верховної Ради України для подальшого звернення в установленому порядку до суду щодо дострокового припинень повноважень народного депутата України.

❗Фахівці юридичної фірми «ІнТраст» надають кваліфіковані консультації з питань правозастосування положень Закону України «Про запобігання корупції», зокрема (але не виключно), пов’язаних з обмеженнями, встановленими для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в частині сумісництва та суміщення займаної ними посади з іншими видами діяльності. Крім того, ми проконсультуємо вас, як правильно заповнити електронну декларацію, виправити допущені помилки, а також, у разі необхідності, допоможемо відстояти Ваші інтереси з відповідних питань в уповноважених державних органах.