Адвокат Максим Болдін: ухвала у справі Уляни Супрун – це небезпечний судовий прецедент, який ставить під сумнів дотримання принципу верховенства права

Керуючий партнер юридичної фірми «ІнТраст», адвокат Максим Болдін, прокоментував ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/463/19 про забезпечення позову народного депутата України Ігоря Мосійчука щодо заборони першому заступнику Міністра охорони здоров’я України Уляні Супрун вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію повноважень Міністра охорони здоров’я.

05 лютого 2019 р., суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьян С.К., у справі №640/463/19, постановив ухвалу про забезпечення позову народного депутата України Мосійчука Ігоря Володимировича, якою заборонив першому заступнику Міністра охорони здоров’я України Супрун Уляні Надії вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію повноважень Міністра охорони здоров’я.

Як вбачається зі змісту ухвали, Ігор Мосійчук звернувся з адміністративним позовом до виконуючої обов’язки Міністра охорони здоров’я України Супрун Уляни Надії в якому просить суд встановити відсутність у Супрун Уляни Надії компетенції (повноважень), передбаченої, зокрема, але невиключно, положеннями статті 44 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», пункту 10 Положення про Міністерство охорони здоров’я України.

Слід зазначити, що відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

— невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду;

— очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову у спосіб, про який просив народний депутат, фактично вирішує спір по суті, що є неприпустимим та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Як вже зазначалось вище, з позовних вимог Ігоря Мосійчука вбачається, що народний депутат просить суд встановити відсутність у Супрун Уляни Надії компетенції (повноважень).

Уляна Супрун виконує обов’язки Міністра охорони здоров’я України відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №550-р від 27 липня 2016 року.

Отже, за наявності чинного, не скасованого розпорядження КМУ, є спірною можливість суду вжити такі заходи забезпечення, що, зокрема, ставить під сумнів висновки про очевидну протиправність дій пані Супрун, як в.о. Міністра охорони здоров’я України.
Кодекс адміністративного судочинства визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу, або зобов’язання відповідача здійснювати певні дії.

У такому випадку є досить сумнівним те, що шкода правам чи інтересам Ігоря Мосійчука у зв’язку з невжиттям заходів забезпечення була б більшою, ніж наслідки, які можуть настати у зв’язку з забороною в.о. Міністра охорони здоров’я України виконувати свої повноваження.

Окрім цього, виникає цілком логічне запитання, яке саме право чи інтерес пана Мосійчука могли бути порушені діями Уляни Супрун?

Також, слід зазначити, що суд не може підміняти собою чи перебирати на себе функції суб’єктів владних повноважень у сфері адміністративного управління. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Однак, вжиті судом заходи забезпечення дають підстави стверджувати, що суд фактично перебрав на себе такі повноваження, створивши небезпечний судовий прецедент та тим самим поставивши під сумнів, як дотримання принципу верховенства права, так і успішність проведення судової реформи в Україні.

Похожие

Оставьте комментарий