Верховна Рада планує посилити відповідальність за порушення виборчого законодавства

Проекти законів про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства №8270, 8270-1, 8270-2, 8270-3 включені до Розкладу пленарних засідань на 26 лютого.

Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності рекомендує Парламенту прийняти у першому читанні законопроект №8270, який передбачає посилення відповідальності за злочини, пов’язані з наданням виборцям пропозиції неправомірної вигоди, непрямим підкупом виборців, фальсифікацією виборчої документації (ч.1 ст.158-3 КК, ч.2, 3 статті 160 КК) шляхом збільшення санкцій у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років (чинна редакція – до 3 років).

У разі прийняття законопроекту правоохоронці отримають можливість здійснювати негласні слідчі дії та збирати належні докази для притягнення до відповідальності недобросовісних учасників передвиборчої боротьби.

Крім того, з метою розширення правопорушень та отримання правових підстав для затримання правопорушника пропонується запровадити санкції у вигляді позбавлення волі строком до 2 років за наступними статтями Кримінального кодексу:
• Частина перша статті 158-1 щодо незаконного використання, вкидання виборчих бюлетенів;
• Частина перша статті 159 щодо порушення таємниці голосування членом виборчої комісії, кандидатом, спостерігачем;

Водночас, проект передбачає звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які добровільно повідомили правоохоронні органи про вчинення злочинів щодо підкупу виборців або фальсифікації виборчої документації та сприяли розслідуванню.

Варто звернути увагу, що змінами до статті 160 ч.1 вводиться відповідальність за підкуп кандидата у вигляді штрафу від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років, або позбавленням волі на той самий строк.

Крім того, нова редакція частини третьої статті 160 КК передбачає, що пропозиція або надання виборцям, учасникам референдуму, юридичним особам (закладам, установам, організаціям, незалежно від їх підпорядкування та форми власності) неправомірної вигоди, що супроводжується передвиборною агітацією, згадуванням чи використанням партійної символіки, імені або зображення кандидата, який балотується на виборах, або агітацією референдуму, карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі від двох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до п’яти років.

Також, змінами до Примітки до статті 160 КК уточнюється поняття неправомірної вигоди, під якою слід розуміти продукти харчування та спиртні напої незалежно від їх вартості, а також гроші, товари (крім товарів, що містять візуальні зображення партійної символіки, згадування імені або зображення кандидата, який балотується на виборах, за умови, що їх вартість не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати), послуги, роботи, пільги, переваги, цінні папери, кредити, лотерейні білети, інші матеріальні та нематеріальні активи, вартість яких перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, які на безоплатних або на інших пільгових умовах пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав.

Змінами до Кодексу про адміністративні правопорушення пропонується підвищити розмір штрафів за порушення обмежень ведення передвиборної агітації штраф з 30-50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 100-200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також, пропонується передбачити адміністративну відповідальність за умисне розголошення виборцем свого волевиявлення у приміщенні для голосування, у вигляді накладення штрафу в розмірі від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, законопроектом пропонується скасувати кримінальну відповідальність за приховування або знищення виборцями власних виборчих бюлетенів та ввести за такі дії адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адвокати юридичної фірми «ІнТраст» захистили інтереси клієнта, стосовно якого було складено протокол про корупційне правопорушення

За інформацією, розміщеною на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, до суду направлено 15 адмінпротоколів за фактами порушень встановлених законом термінів подання декларацій та повідомлень про суттєві зміни у майновому стані.

Проте, слід звернути увагу на той факт, що пропуск терміну подання декларації чи повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, не робить особу, яка вчинила відповідні дії, автоматично винуватою.

Адже, відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність. А згідно статті 10 КУпАП, правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Один із останніх кейсів адвокатів юридичної фірми «ІнТраст» став захист інтересів клієнта, стосовно якого НАЗК було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного із корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Здійснюючи захист інтересів Клієнта, адвокатам юридичної фірми «ІнТраст» вдалося довести у судовому засіданні відсутність у клієнта умислу на вчинення вказаного кримінального правопорушення, пов’язаного із корупцією та поважність обставин, які призвели до пропуску строку подання декларації про суттєві зміни у майновому стані.

Як результат, Постановою Суду, провадження у справі було закрито на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв’язку з відсутністю у діях клієнта складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Революційні новації: у Верховній Раді зареєстровано законопроект про внесення змін до законодавства у сфері земельних відносин

У Верховній Раді України зареєстровано проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері землекористування, реєстр.№10049 від 13.02.2019 р., поданий народними депутатами України Остап Єднак, Наталія Веселова, Ганна Гопко, Олександр Опанасенко, Світлана Заліщук.

Законопроектом передбачає внесення низки змін до Земельного та Цивільного кодексів України, а також до законів України «Про оренду землі» та «Про землеустрій».

Як зазначається у Пояснювальній записці до законопроекту, докемунт передбачає:

1. Внесення змін до Земельного кодексу України щодо:
— спрощення порядку переходу права на земельну ділянку при набутті права власності на жилий будинок, будівлі або споруди, об’єкт незавершеного будівництва, що розташовані на ній (ст. 120);
— удосконалення порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, зокрема процедури застосування принципу мовчазної згоди при одержанні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ст. 123 та ст. 128);
— встановлення вимог до оформлення рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та визначення процедури його повторного подання на затвердження після усунення причини, що стали підставою для відмови ( ст. 123);
— оптимізації процедури погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ст. 186-1).

2. Внесення змін до Цивільного кодексу України щодо:
— уточнення процедури переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, об’єкт незавершеного будівництва, що розташовані на ній (ст. 377).

3. Внесення змін до Закону України «Про оренду землі» щодо:
— врегулювання порядку переходу права на земельну ділянку при набутті права власності на жилий будинок, будівлі або споруди, об’єкти незавершеного будівництва, що розташовані на ній, та узгодження його із відповідними положеннями Земельного і Цивільного кодексів України (ст. ст. 7, 16, 30, 31);
— встановлення мінімального строку оренди земельних ділянок державної та комунальної власності (ст. 19);
— спрощення процедури поновлення договору оренди землі та посилення гарантій орендодавців і орендарів у цій частині (ст. 33).

4. Внесення змін до Закону України «Про землеустрій» щодо:
— узгодження його норм із положеннями Земельного кодексу України в частині застосування діючого принципу мовчазної згоди при одержанні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ст. ст. 22, 26, 50, 55).

Зокрема, змінами до статті 120 Земельного кодексу передбачено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, а також об’єкт незавершеного будівництва (!!!), розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Змінами до частини другої статті 120 спрощується перехід права користування земельною ділянкою: у разі, якщо жилий будинок, будівля або споруда, об’єкт незавершеного будівництва, розміщені на земельній ділянці, що перебуває в користуванні, то одночасно з набуттям (реєстрацією) права власності на ці об’єкти набувається (реєструється) право користування відповідною земельною ділянкою, на якій розміщені такі об’єкти. При цьому укладення з набувачем окремого правочину щодо користування земельною ділянкою не вимагається, а документом, що посвідчує право набувача щодо користування земельною ділянкою, на якій розміщений жилий будинок, будівля або споруда, об’єкт незавершеного будівництва, та є підставою для державної реєстрації зазначеного права, є договір про перехід до набувача права власності на ці об’єкти.

До набувача переходять права та обов’язки попереднього землекористувача щодо відповідної земельної ділянки в тому ж обсязі та на тих самих умовах, що діють на момент набуття ним права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, об’єкт незавершеного будівництва, які розташовані на цій земельній ділянці. Набувач не відповідає за порушення умов користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем.

Іншою важливою новелою законопроекту є запропоновані зміни до частини тринадцятої статті 123 Кодексу, відповідно до яких, у разі прийняття рішення щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки через його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, таке рішення має містити обґрунтування підстав такої відмови з посиланням на відповідні положення і норми законодавства, які є підставою для відмови. А у разі усунення причин, що були підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та приведення його у відповідність із вимогами законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, орган, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у користування.

Також, змінами до статті 186-1 Кодексу передбачено передання повноважень з погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісогосподарського призначення та водного фонду від центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері лісового господарства та розвитку водного господарства до їх територіальних органів.

Змінами до статті 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі не укладається у разі переходу права на оренду земельної ділянки до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, об’єкт незавершеного будівництва, що розташовані на орендованій земельній ділянці, відповідно до статей 7 і 30 цього Закону.

А зміни до статті 30 Закону передбачають, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, об’єкт незавершеного будівництва, що розташовані на орендованій земельній ділянці, іншою ніж орендар особою, одночасно з набуттям (реєстрацією) такого права набувається (реєструється) право оренди відповідної земельної ділянки. У такому випадку укладення договору оренди землі з набувачем не вимагається, а документом, що посвідчує право набувача на оренду земельної ділянки та є підставою для державної реєстрації зазначеного права, є правочин про перехід до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, об’єкт незавершеного будівництва. Договір оренди землі у такому разі не припиняється, а до набувача переходять права та обов’язки попереднього орендаря за договором оренди землі в тому самому обсязі та на тих самих умовах, що діють на момент переходу до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, об’єкт незавершеного будівництва, які розташовані на орендованій земельній ділянці. Набувач не відповідає за порушення умов оренди земельної ділянки попереднім орендарем.

Відповідальність за викрадення авто: депутати пропонують внести зміни в Кримінальний кодекс

Народні депутати України Віктор Король, Микола Паламарчук та ін. подали на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до статті 289 Кримінального кодексу України щодо невідворотності покарання за незаконне заволодіння транспортним засобом», реєстр. №10013.

Зокрема, частину другу статті 289 Кримінального кодексу України пропонується доповнити такою кваліфікуючою ознакою, як вчинення злочину із застосуванням електронного пристрою для прихованого втручання в роботу технічних засобів охорони (блокування) стаціонарних об’єктів або рухомих об’єктів, з метою отримання несанкціонованого доступу до них. За такі дії передбачено відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої.

Крім того, законопроектом пропонується уточнити редакцію пункту 3 Примітки до статті 289, якою передбачено, що «матеріальна шкода визнається значною в разі заподіяння реальних збитків на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а великою — у разі заподіяння реальних збитків на суму понад 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян», виключивши з цього пункту слова «реальних».

Як зазначається у Пояснювальній записці до законопроекту на сьогодні поняття реальних збитків кримінальним та кримінальним процесуальним законодавством України не визначено. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 22 (Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди) Цивільного кодексу України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Під час практичного застосування вказаної норми в ході досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого статтею 289 КК України, визначення розміру матеріальної шкоди (реальних збитків) на момент надходження повідомлення про незаконне заволодіння транспортним засобом здійснюється з урахуванням вартості транспортного засобу.

Ключові новації Закону України «Про валюту і валютні операції»

Фахівці юридичної фірми «ІнТраст» підготували інформацію про ключові новації Закону України «Про валюту і валютні операції», який набув чинності 7 лютого 2018 року.

Для бізнесу:

  • Граничний строк здійснення розрахунків за експортно-імпортними контрактами розширено до 365 днів (попередня норма – 180 днів);
  • Скасовано валютний нагляд для експортно-імпортних операцій на суму до 150 тис. грн.;
  • Замість індивідуальних валютних ліцензій вводиться система електронних лімітів;
  • Скасовуються санкції у вигляді припинення зовнішньо-економічної діяльності за порушення строків розрахунків;
  • Можливість інвестувати за кордон у цінні папери, нерухомість, для купівлі компаній, відкриття представництв;
  • Розміщення на закордонних рахунках валюти походженням як з України, так і із-за її меж;
  • Дозвіл переказів валюти за кордон в якості гарантійного забезпечення участі у тендері на поставку товарів;
  • Надання кредитів в іноземній валюті нерезидентам за кордон;
  • Дозвіл іноземним компаніям виплачувати дивіденди своїм материнським компаніям за кордон (в межах 7 мільйонів євро на місяць).

Для населення:

  • Фізичним особам дозволено online купівлю іноземної валюти на суму до 150 тис. грн. на день в еквіваленті (як і на купівлю готівкової валюти);
  • Можливість ввезення в Україну та вивезення цінних паперів;
  • Можливість розміщувати іноземну валюту на закордонних рахунках;
  • Дозволено інвестиції за кордон у нерухомість, цінні папери, інші активи;
  • Можливість обміняти гривню на іноземні валюти (і навпаки) на Укрпошті та інших поштових операторах, які отримають відповідну ліцензію.

Адвокат Максим Болдін: ухвала у справі Уляни Супрун – це небезпечний судовий прецедент, який ставить під сумнів дотримання принципу верховенства права

Керуючий партнер юридичної фірми «ІнТраст», адвокат Максим Болдін, прокоментував ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/463/19 про забезпечення позову народного депутата України Ігоря Мосійчука щодо заборони першому заступнику Міністра охорони здоров’я України Уляні Супрун вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію повноважень Міністра охорони здоров’я.

05 лютого 2019 р., суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьян С.К., у справі №640/463/19, постановив ухвалу про забезпечення позову народного депутата України Мосійчука Ігоря Володимировича, якою заборонив першому заступнику Міністра охорони здоров’я України Супрун Уляні Надії вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію повноважень Міністра охорони здоров’я.

Як вбачається зі змісту ухвали, Ігор Мосійчук звернувся з адміністративним позовом до виконуючої обов’язки Міністра охорони здоров’я України Супрун Уляни Надії в якому просить суд встановити відсутність у Супрун Уляни Надії компетенції (повноважень), передбаченої, зокрема, але невиключно, положеннями статті 44 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», пункту 10 Положення про Міністерство охорони здоров’я України.

Слід зазначити, що відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

— невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду;

— очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову у спосіб, про який просив народний депутат, фактично вирішує спір по суті, що є неприпустимим та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Як вже зазначалось вище, з позовних вимог Ігоря Мосійчука вбачається, що народний депутат просить суд встановити відсутність у Супрун Уляни Надії компетенції (повноважень).

Уляна Супрун виконує обов’язки Міністра охорони здоров’я України відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №550-р від 27 липня 2016 року.

Отже, за наявності чинного, не скасованого розпорядження КМУ, є спірною можливість суду вжити такі заходи забезпечення, що, зокрема, ставить під сумнів висновки про очевидну протиправність дій пані Супрун, як в.о. Міністра охорони здоров’я України.
Кодекс адміністративного судочинства визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу, або зобов’язання відповідача здійснювати певні дії.

У такому випадку є досить сумнівним те, що шкода правам чи інтересам Ігоря Мосійчука у зв’язку з невжиттям заходів забезпечення була б більшою, ніж наслідки, які можуть настати у зв’язку з забороною в.о. Міністра охорони здоров’я України виконувати свої повноваження.

Окрім цього, виникає цілком логічне запитання, яке саме право чи інтерес пана Мосійчука могли бути порушені діями Уляни Супрун?

Також, слід зазначити, що суд не може підміняти собою чи перебирати на себе функції суб’єктів владних повноважень у сфері адміністративного управління. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Однак, вжиті судом заходи забезпечення дають підстави стверджувати, що суд фактично перебрав на себе такі повноваження, створивши небезпечний судовий прецедент та тим самим поставивши під сумнів, як дотримання принципу верховенства права, так і успішність проведення судової реформи в Україні.