Розвінчуємо міфи щодо закону про згоду на секс

11 січня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 2227-VIII. Про тонкощі правозастосування Закону у коментарі партнера юридичної фірми ІнТраст Сергія Маковецьког розвінчує міфи щодо закону про згоду на секс

У зв’язку з широким розповсюдженням в соціальних мережах міфів і жартів щодо необхідності розписок про згоду на секс (де навіть наводяться зразки «документів») та різних дискусій, які породили ці міфи, вважаю за необхідне представити юридичний коментар новел, які внесені до Кримінального кодексу.

Так, відповідно до викладеної в новій редакції статті 152 КК України, злочином є вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних з вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування). Примітно, що зазначені дії щодо особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, є особливо тяжким злочином незалежно від добровільної згоди малолітнього. Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин (вбачається, що за відсутності обставин і фактів, що можуть свідчити про вимушеність згоди).

Відповідно до багаторічної попередньої редакції цього кримінального закону зґвалтуванням являлись статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Тобто тепер дійсно принциповим і достатнім є лише факт відсутності добровільної згоди, а застосування насильства не впливає на кваліфікацію дій за цією статтею, але може органічно свідчити про відсутність добровільної згоди в процесі доказування складу зґвалтування (якщо тільки таке насильство не є обопільно обраною формою дій сексуального характеру). Використання ж безпорадного стану потерпілої особи є обставиною, що обтяжує покарання, згідно зі статтею 67 КК України.

Однак ніяких розписок чи подібних їм форм висловлення своєї згоди на секс не вимагають ні буква, ні дух закону, ні сама природа і психологізм сексуальних відносин, в світлі чого такий бюрократизм явно вульгарний та недоречний. До того ж, у разі застосування насильства з метою схилити до статевого акту, цілком очевидно, що і така розписка буде складена під примусом. Адже коли показання дані під тортурами, власноручна фраза «протокол з моїх слів записано вірно» не повинна змінювати оцінку їх допустимості. Крім того, необхідно мати на увазі, що даючи, наприклад, згоду на дії сексуального характеру, якими їх особа собі представляла, до початку таких дій (в т.ч. на момент складання горезвісної розписки), вона може цю згоду відкликати навіть в ході статевого акту, як через необумовлену зміну форми дій, так і з якоїсь іншої причини, або без пояснення причин, і тоді продовження статевого акту, розпочатого як правомірний, переросте в зґвалтування.

Звісно ж, що психічно повноцінна особистість зможе достовірно витлумачити і констатувати згоду на секс, виражену партнером в якийсь загальноприйнятий, традиційний для конкретних відносин спосіб, або у формі, яка відповідає конкретній обстановці – вербальним, поведінковим (близьким до конклюдентних дій) способом.

Взагалі, уточнення ознак зґвалтування в національному праві стало відображенням цивілізаційних тенденцій і еволюції передових правових систем. Насильство має трактуватися більш широко – як посягання на статеву автономію людини при відсутності її вільної згоди. Імплементація відповідних конструкцій в національне законодавство обумовлена також прагненнями України щодо реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами.

Тим, хто надмірно турбується у зв’язку зі зміною кваліфікуючих ознак зґвалтування, слід нагадати, що в Україні діє презумпція невинуватості: ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість (доводити наявність згоди в даному випадку). Крім того, для лжепотерпілої особи передбачена кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.

Похожие

Оставьте комментарий