Юрист Адвокатського об’єднання ІнТраст Альона Кальчук про проблеми захисту інтересів дітей в контексті практичного застосування Гаазьких конвенцій 1980, 1996 років

21 січня 2019 року, відбулося відкрите засідання Комітету з цивільного сімейного та спадкового права Асоціації правників України, присвячене обговоренню резонансних судових рішень щодо застосування положень Гаазьких конвенцій 1980 та 1996 років.

Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року (Текст конвенції можна переглянути за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_188), яка застосовується до дітей віком до 16 років, покликана забезпечити негайне повернення дітей, переміщених з однієї держави до іншої. Документ проголошує принцип врахування найкращих інтересів дитини та рівноправ‘я опікунів.

На практиці, мова йде про випадки, коли один із батьків, без дозволу іншого з батьків, вивозить дитину з країни постійного місця проживання до іншої країни, не повертає дитину до місця постійного проживання чи перешкоджає другому з батьків у здійсненні своїх батьківських повноважень.

З огляду на поширеність міжнаціональних шлюбів, які, водночас, часто завершуються розлученнями, справ, що потребують застосування конвенції стає все більше.

Механізм дії документу передбачає, що опікун, права якого порушили, може звернутися до відповідного центрального органу своєї держави, або держави фактичного місця перебування дитини за захистом своїх прав. Якщо місце знаходження дитини в країні невідоме, центральний орган ініціює розшук.

В Україні таким центральним органом є Міністерство юстиції України. Донедавна, саме Міністерство представляло інтереси іноземців в суді з таких питань. Водночас, на сьогодні, таке представництво буде здійснюватися на принципах взаємності: тобто, тільки якщо таке ж представництво здійснила б країна громадянства іноземця стосовно громадянина України.

Що ж до судової практики, то з огляду на різноманітні обставини справ її важко назвати цілком сформованою. Раніше українські суди в таких справах слідували за аналогією справ про визначення місця проживання дитини: залучали органи опіки та піклування, визначали, чи відповідні в опікуна житлові умови, до кого з батьків більше прив‘язана дитина тощо.

Прецедентним рішенням Верховного Суду України від 29 серпня 2018 року у справі № 2-4237/12 даний підхід було змінено.

Фабула справи наступна: у 2012 році позивач (громадянин Великобританії), разом із дружиною (відповідач, громадянка України) та малолітнім сином приїхали до України. Чоловік був змушений поїхати раніше, а жінка з дитиною, які мали приїхати пізніше, так і не повернулися, тому позивач і звернувся із заявою до суду.

Судова справа тягнулася довгих 6 років, однак всі інстанції відмовили позивачу і визнали повернення дитини недоцільним. Аргументи були різні: що дитина надто адаптувалася до свого теперішнього місця проживання, дуже прив’язана до матері, не розмовляє англійською й її переїзд до вже чужої країни попереднього проживання може завдати їй невиправданих переживань та страждань. Окрім того, зверталась увага і на те, що відповідачці неодноразово відмовляли у в’їзній візі до Великобританії. Тобто, у разі повернення дитини до Великобританії, вона не матиме змоги відвідати дитину, чи ініціювати там судовий процес про визначення місця проживання дитини.

Верховний суд своїм рішенням визначив новий підхід до таких справ. Тепер, суди, при розгляді такої справи, не повинні ототожнювати її з справами про визначення місця проживання дитини, адже така справа може бути розглянута лише судом постійного місця проживання дитини, тобто країни, з якої вона була вивезена.

Первинне завдання Конвенції: негайне повернення дитини, що в ідеалі має бути здійснене не пізніше 6 тижнів з моменту звернення (що, на жаль, об‘єктивно не можливо в українських реаліях).

Документ передбачає лише 4 виключення:
— дитина досягла 16-річного віку, або такого віку і рівня зрілості, коли слід враховувати її власну думку;
— звернення відбулося пізніше одного року з моменту вивезення дитини з країни та є дані, що дитина прижилася в своєму теперішньому середовищі;
— Позивач не піклувався про дитину на момент виїзду, дав згоду, навіть мовчазну, на її вивезення та проживання в іншій країні;
— існує серйозний ризик того, що повернення дитини поставить її під загрозу заподіяння фізичної, або психічної шкоди, або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку.

З огляду прочитання міжнародного документу такий підхід правильніший, адже він позбавляє суд необхідності розбиратися в численних, не значущих для даної категорії справ, фактах. Однак, з погляду врахування інтересів дитини, питання залишається відкритим.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини закликає в таких справах знаходити баланс найкращих інтересів всіх сторін. На жаль віднайти його досить не просто.

Також, виконати подібне рішення про негайне повернення в Україні, досить складно. Справа в тому, що повернути дитину по суті можна лише добровільно. Зрозуміло, що таких випадків мало і виконавчі провадження тягнуться роками.

Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року, яка застосовується до дітей віком до 18 років, є менш вживаним правовим інструментом, хоча з кожним роком і набуває більшої популярності. Конвенція забезпечує визнання та виконання рішень іноземних судів, компетентних вирішувати питання опіки, піклування, проживання, доступу до спілкування, матеріальних компенсацій, що стосуються дітей.

Підсумовуючи, хотілося б зазначити, що сімейні справи не проста і неоднозначна матерія, адже доведення подібного конфлікту до судової інстанції завдає шкоди в першу чергу дитині. Водночас, якщо без суду все ж таки не розібратися, не варто нехтувати допомогою кваліфікованих спеціалістів.

Депутати пропонують скасувати монополію у сфері оцінки майна

У Верховній Раді України зареєстровано проект закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України про захист економічної конкуренції в діяльності, що пов’язана з використанням об’єктів права інтелектуальної власності», №9502, поданий народними депутатами України Ігорем Лапіним та Тетяною Чорновіл.

Законопроект передбачає скасування двох правок до Податкового кодексу України, внесених 23.11.2018 року, якими АМКУ фактично забороняється розслідувати справи, пов`язані з об`єктами прав інтелектуальної власності, а для виходу нового учасника на ринок оцінки майна передбачено обов’язкову наявність у нього протоколу обміну, підписаного присутніми на ринку майданчиками (тобто, погодження від конкурентів для доступу на ринок).

Зокрема, з пункту 172.3 статті 172 Податкового кодексу вилучається норма про необхідність мати «підтверджену підписаним протоколом обміну між усіма вже авторизованими електронними майданчиками можливість використовувати інформацію та документи, які були розміщені на одному авторизованому електронному майданчику, з будь-якого іншого вже авторизованого електронного майданчика».

З Прикінцевих положень кодексу вилучається пункт 51, яким встановлено, що положення законів України «Про Антимонопольний комітет України» і «Про захист економічної конкуренції» не застосовуються до об’єктів права інтелектуальної власності та/або здійснення діяльності, пов’язаної з їх використанням, а також до правовідносин, що виникають у процесі будь-якого використання об’єктів права інтелектуальної власності.

Крім того, законопроект доповнює пункт 172.3 статі 172 Податкового кодексу новим абзацом, яким передбачено, що інформація з Єдиної бази про об’єкт нерухомості та його вартість (крім персональних даних та відомостей, що становлять захищену законом таємницю) автоматично оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України в режимі реального часу (онлайн), є відкритою, з прямим неавторизованим доступом та можливістю завантаження.

Текст законопроекту на сайті Верховної Ради України.

Верховний Суд оштрафував позивача за нецензурну лексику

За зловживання процесуальними правами правопорушник заплатить штраф у розмірі 5763 грн.

Верховний Суд, за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 у справі № 826/3515/18 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Вищої ради юстиції України, Вищої ради правосуддя, третя особа: Державна судова адміністрація України про визнання протиправними та нечинними рішення та наказу, посилаючись на те, що позивач (скаржник) під час подання касаційної скарги явно зловживав процесуальними правами, наданими йому Конституцією України, КАС України, тощо, керуючись положеннями п.2 ч.1 ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства, дійшов висновку про застосування до ОСОБА_3 штрафу в сумі 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 5763 грн.

Перед тим, шостий апеляційний адміністративний суд, повертаючи скаргу апелянту, послався, зокрема, на те, що уточнена апеляційна скарга ОСОБА_3 містить нецензурну лексику, образи, висловлені на адресу судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв’язку зі службовою діяльністю судді, а також висловлювання, які дискредитують статус даного суду зокрема та судової системи в цілому.

Як зазначається в ухвалі Верховного Суду, сторони повинні не припускати використання нецензурної лексики як під час оформлення документів для подання до суду всіх інстанцій, так і у публічному житті, оскільки нецензурна лайка не підсилює ефективність і переконливість інформації в документах офіційно-ділового стилю, а свідчить про культурний вакуум та демонструє неповагу до суддів.

З повним текстом ухвали Верховного Суду можна ознайомитися за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79088560?fbclid=IwAR2UVF8F3h9dQ7GC6valr6oTkaFUMQnWvasMIILLFU1ViET72d0N1Vws43M

Верховна Рада України: підсумки дев’ятої сесії

За дев’яту сесію Верховна Рада України прийняла 74 закони, 64 з яких вже підписані Президентом України, 4 – очікують на підпис Президента, 5 – готуються на підпис, а Закон про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (щодо оформлення документів релігійних організацій) очікує на редакційне уточнення.

Загалом, за дев’яту сесію відбулося 37 пленарних засідань, отже в середньому депутати приймали два закони за один пленарний день.

Закони, прийняті Верховною Радою України восьмого скликання за період дев’ятої сесії

(з 4 вересня 2018 року по 18 січня 2019 року):

#1
Про внесення зміни до статті 80 Закону України «Про освіту» щодо забезпечення освітнього процесу належними умовами для праці та здобуття освіти
Закон України від 20.12.2018 № 2661-VIII

#2
Про внесення зміни до статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об’єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України
Закон України від 20.12.2018 № 2662-VIII

#3
Про внесення змін до деяких законів України щодо створення умов для забезпечення державної політики у вугільній галузі
Закон України від 18.12.2018 № 2658-VIII

#4
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)
Закон України від 18.12.2018 № 2657-VIII

#5
Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо запровадження середньострокового бюджетного планування
Закон України від 06.12.2018 № 2646-VIII

#6
Про прилеглу зону України
Закон України від 06.12.2018 № 2641-VIII

#7
Про ратифікацію Угоди між Урядом Литовської Республіки, Урядом Республіки Польща та Кабінетом Міністрів України про внесення змін до Угоди між Урядом Литовської Республіки, Урядом Республіки Польща та Кабінетом Міністрів України стосовно створення спільної військової частини
Закон України від 06.12.2018 № 2645-VIII

#8
Про ратифікацію Угоди (у формі обміну нотами) між Україною та Королівством Нідерланди про продовження до 1 серпня 2019 року строку дії Угоди між Україною та Королівством Нідерланди про Міжнародну місію захисту розслідування від 28 липня 2014 року
Закон України від 06.12.2018 № 2644-VIII

#9
Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо посилення соціального захисту учасників боротьби за незалежність України у XX столітті
Закон України від 06.12.2018 № 2640-VIII

#10
Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»
Закон України від 06.12.2018 № 2648-VIII

#11
Про припинення дії Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією
Закон України від 06.12.2018 № 2643-VIII

#12
Про внесення зміни до статті 9 Закону України «Про судовий збір» щодо створення умов для забезпечення доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до приміщень судів

#13
Закон України від 04.12.2018 № 2633-VIII
Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»
Закон України від 26.11.2018 № 2630-VIII

#14
Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів
Закон України від 23.11.2018 № 2628-VIII

#15
Про Державний бюджет України на 2019 рік
Закон України; Бюджет, Розподіл, Перелік від 23.11.2018 № 2629-VIII

#16
Про внесення змін до Бюджетного кодексу України
Закон України від 22.11.2018 № 2621-VIII

#17
Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»
Закон України від 22.11.2018 № 2618-VIII

#18
Про внесення змін до додатків № 3 та № 7 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» щодо забезпечення захисту інформації в інформаційних ресурсах Центральної виборчої комісії

#19
Закон України від 22.11.2018 № 2619-VIII
Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України
Закон України від 08.11.2018 № 2612-VIII

#20
Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів
Закон України від 08.11.2018 № 2611-VIII

#21
Про ратифікацію Меморандуму про взаєморозуміння між Україною як Позичальником та Європейським Союзом як Кредитором і Кредитної угоди між Україною як Позичальником, Національним банком України як Фінансовим агентом Позичальника та Європейським Союзом як Кредитором (щодо отримання Україною макрофінансової допомоги Європейського Союзу у сумі до 1 мільярда євро)
Закон України від 08.11.2018 № 2613-VIII

#22
Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції
Закон України від 18.10.2018 № 2604-VIII

#23
Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України
Закон України від 18.10.2018 № 2599-VIII

#24
Про особливості користування Андріївською церквою Національного заповідника «Софія Київська»
Закон України від 18.10.2018 № 2598-VIII

#25
Про внесення змін до Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему
Закон України від 16.10.2018 № 2595-VIII

#26
Про внесення змін до деяких законів України щодо вітання «Слава Україні! — Героям слава!»
Закон України від 04.10.2018 № 2587-VIII

#27
Про внесення зміни до статті 1 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей»
Закон України від 04.10.2018 № 2588-VIII

#28
Про ратифікацію Фінансової угоди (Проект модернізації української залізниці (Модернізація інфраструктури ПАТ «Укрзалізниця») між Україною та Європейським інвестиційним банком
Закон України від 03.10.2018 № 2585-VIII

#29
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування терміна «особа з інвалідністю» та похідних від нього
Закон України від 02.10.2018 № 2581-VIII

#30
Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу та Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників
Закон України від 02.10.2018 № 2577-VIII

#31
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання найменування та ознак належності до Національної поліції України
Закон України від 02.10.2018 № 2584-VIII

#32
Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення офіційної публікації законів України та інших нормативно-правових актів
Закон України від 02.10.2018 № 2578-VIII

#33
Про внесення зміни до статті 1 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» щодо розширення категорій дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки
Закон України від 02.10.2018 № 2576-VIII

#34
Про внесення зміни до додатка № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»
Закон України від 20.09.2018 № 2573-VIII

#35
Про ратифікацію Угоди про фінансування Дунайської транснаціональної програми (Interreg V-B Danube — CCI 2014TC16M6TN001)
Закон України від 19.09.2018 № 2554-VIII

#36
Про внесення зміни до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»
Закон України від 18.09.2018 № 2547-VIII

#37
Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування
Закон України від 18.09.2018 № 2548-VIII

#38
Про забезпечення прозорості у видобувних галузях
Закон України від 18.09.2018 № 2545-VIII

#39
Про внесення змін до Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» щодо умов забезпечення соціальним житлом внутрішньо переміщених осіб
Закон України від 18.09.2018 № 2546-VIII

#40
Про внесення зміни до статті 9 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» щодо протидії ворожій пропаганді та покращення інформаційного забезпечення громадян України, постраждалих внаслідок воєнних дій, місцем проживання яких є територія Донецької та Луганської областей, де органи державної влади України здійснюють свої повноваження
Закон України від 18.09.2018 № 2544-VIII

#41
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту окремих категорій осіб із числа жертв нацистських переслідувань та політичних репресій
Закон України від 18.09.2018 № 2542-VIII

#42
Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про Центральну виборчу комісію»
Закон України від 18.09.2018 № 2550-VIII

#43
Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях
Закон України від 06.09.2018 № 2523-VIII

#44
Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців
Закон України від 06.09.2018 № 2522-VIII

#45
Про внесення змін до деяких законів України щодо доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг
Закон України від 06.09.2018 № 2541-VIII

#46
Про внесення зміни до статті 149 Кримінального кодексу України щодо приведення у відповідність з міжнародними стандартами
Закон України від 06.09.2018 № 2539-VIII

#47
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів
Закон України від 06.09.2018 № 2531-VIII

#48
Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Федеральною радою Швейцарії про здійснення оплачуваної діяльності особами, супроводжуючими співробітників дипломатичних представництв, консульських установ та постійних представництв при міжнародній організації
Закон України від 06.09.2018 № 2536-VIII

#49
Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про реадмісію осіб
Закон України від 06.09.2018 № 2534-VIII

#50
Про ратифікацію Угоди між Україною та Швейцарською Конфедерацією про реадмісію осіб
Закон України від 06.09.2018 № 2533-VIII

#51
Про ратифікацію Торговельної угоди між Урядом України та Урядом Королівства Таїланд
Закон України від 06.09.2018 № 2532-VIII

#52
Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законів України щодо запровадження механізму «єдиного вікна» та оптимізації здійснення контрольних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України
Закон України від 06.09.2018 № 2530-VIII

#53
Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Румунії стосовно співробітництва у сфері військових перевезень
Закон України від 06.09.2018 № 2527-VIII

#54
Про ратифікацію Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про співробітництво у сфері оборони
Закон України від 06.09.2018 № 2526-VIII

#55
Про ратифікацію Угоди між Україною та Португальською Республікою про здійснення оплачуваних видів діяльності членами сімей, які перебувають на утриманні дипломатичного, адміністративного та технічного персоналу дипломатичних представництв та консульських установ
Закон України від 06.09.2018 № 2537-VIII

#56
Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина про трудову діяльність членів сімей співробітників дипломатичних представництв і консульських установ
Закон України від 06.09.2018 № 2535-VIII

#57
Про ратифікацію Угоди між Україною та Португальською Республікою про економічне співробітництво
Закон України від 06.09.2018 № 2529-VIII

#58
Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про взаємне сприяння та захист інвестицій
Закон України від 06.09.2018 № 2528-VIII

#59
Про внесення змін до деяких законів України щодо транскордонного співробітництва
Закон України від 04.09.2018 № 2515-VIII

#60
Про внесення зміни до статті 9 Закону України «Про лікарські засоби» щодо доступу до результатів доклінічного вивчення та клінічних випробувань лікарських засобів
Закон України від 04.09.2018 № 2519-VIII

#61
Про внесення змін до деяких законів України щодо інвестиційної привабливості будівництва об’єктів відновлюваної енергетики
Закон України від 04.09.2018 № 2517-VIII

#62
Про внесення зміни до статті 11 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» щодо впорядкування процедури відчуження суб’єктами господарювання державного сектору економіки житла своїм працівникам
Закон України від 04.09.2018 № 2516-VIII

#63
Про внесення змін до статті 5 Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних»
Закон України від 04.09.2018 № 2514-VIII

#64
Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру»
Закон України від 04.09.2018 № 2518-VIII

Закони, які направлено на підпис Президенту:

#1
Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень (законопроект №7279-д)

#2
Закон про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів (законопроект №8450)

#3
Закон про оголошення природних територій Куяльницького лиману Одеської області курортом державного значення (законопроект №8502)

#4
Закон про протимінну діяльність в Україні (законопроект №9080-1)

 

Закони, які готуються для передачі на підпис Президенту:

#1
Закон про внесення змін до деяких законів України (щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи) (законопроект №4128-д)

#2
Закон про соціальні послуги (законопроект №4607)

#3
Закон про внесення змін до пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (законопроект №9102)

#4
Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення закупівлі продукції, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом (законопроект №9122)

#5
Закон про внесення змін до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель (9355-5)

***

Закон про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (щодо оформлення документів релігійних організацій) (законопроект №6642) очікує на редакційне уточнення згідно статті 131 Регламенту Верховної Ради України.

Розвінчуємо міфи щодо закону про згоду на секс

11 січня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 2227-VIII. Про тонкощі правозастосування Закону у коментарі партнера юридичної фірми ІнТраст Сергія Маковецьког розвінчує міфи щодо закону про згоду на секс

У зв’язку з широким розповсюдженням в соціальних мережах міфів і жартів щодо необхідності розписок про згоду на секс (де навіть наводяться зразки «документів») та різних дискусій, які породили ці міфи, вважаю за необхідне представити юридичний коментар новел, які внесені до Кримінального кодексу.

Так, відповідно до викладеної в новій редакції статті 152 КК України, злочином є вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних з вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування). Примітно, що зазначені дії щодо особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, є особливо тяжким злочином незалежно від добровільної згоди малолітнього. Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин (вбачається, що за відсутності обставин і фактів, що можуть свідчити про вимушеність згоди).

Відповідно до багаторічної попередньої редакції цього кримінального закону зґвалтуванням являлись статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Тобто тепер дійсно принциповим і достатнім є лише факт відсутності добровільної згоди, а застосування насильства не впливає на кваліфікацію дій за цією статтею, але може органічно свідчити про відсутність добровільної згоди в процесі доказування складу зґвалтування (якщо тільки таке насильство не є обопільно обраною формою дій сексуального характеру). Використання ж безпорадного стану потерпілої особи є обставиною, що обтяжує покарання, згідно зі статтею 67 КК України.

Однак ніяких розписок чи подібних їм форм висловлення своєї згоди на секс не вимагають ні буква, ні дух закону, ні сама природа і психологізм сексуальних відносин, в світлі чого такий бюрократизм явно вульгарний та недоречний. До того ж, у разі застосування насильства з метою схилити до статевого акту, цілком очевидно, що і така розписка буде складена під примусом. Адже коли показання дані під тортурами, власноручна фраза «протокол з моїх слів записано вірно» не повинна змінювати оцінку їх допустимості. Крім того, необхідно мати на увазі, що даючи, наприклад, згоду на дії сексуального характеру, якими їх особа собі представляла, до початку таких дій (в т.ч. на момент складання горезвісної розписки), вона може цю згоду відкликати навіть в ході статевого акту, як через необумовлену зміну форми дій, так і з якоїсь іншої причини, або без пояснення причин, і тоді продовження статевого акту, розпочатого як правомірний, переросте в зґвалтування.

Звісно ж, що психічно повноцінна особистість зможе достовірно витлумачити і констатувати згоду на секс, виражену партнером в якийсь загальноприйнятий, традиційний для конкретних відносин спосіб, або у формі, яка відповідає конкретній обстановці – вербальним, поведінковим (близьким до конклюдентних дій) способом.

Взагалі, уточнення ознак зґвалтування в національному праві стало відображенням цивілізаційних тенденцій і еволюції передових правових систем. Насильство має трактуватися більш широко – як посягання на статеву автономію людини при відсутності її вільної згоди. Імплементація відповідних конструкцій в національне законодавство обумовлена також прагненнями України щодо реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами.

Тим, хто надмірно турбується у зв’язку зі зміною кваліфікуючих ознак зґвалтування, слід нагадати, що в Україні діє презумпція невинуватості: ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість (доводити наявність згоди в даному випадку). Крім того, для лжепотерпілої особи передбачена кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.

Раді пропонують посилити відповідальність за фальсифікацію ліків – аж до довічного ув’язнення

У вівторок, 15 січня, згідно попереднього розкладу засідань Верховної Ради України, депутати планують розглянути проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за фальсифікацію лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів, реєстр. №8467, ініційований народними депутатами України Олегом Ляшком, Олегом Березюком, Максимом Бурбаком та ін.

Законопроект передбачає посилення кримінальної відповідальності за виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів (стаття 321-1 Кримінального кодексу України).

Зокрема, за вказані дії пропонується карати позбавленням волі на строк від 5 до 8 років (чинна редакція – від 3 до 5 років). За ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах, або якщо вони спричинили тривалий розлад здоров’я особи, а так само за виробництво фальсифікованих лікарських засобів депутати пропонують карати позбавленням волі на строк від 8 до 10 років (чинна редакція – від 5 до 8) з конфіскацією фальсифікованих лікарських засобів, сировини, обладнання для їх виготовлення та майна.

За дії, передбачені частинами першою або другою статті 321-1, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, або вчинені в особливо великих розмірах законопроект передбачає покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією фальсифікованих лікарських засобів, сировини, обладнання для їх виготовлення та майна (чинна редакція – від 8 до 10 років).

Юридична фірма «InTrust»

Підвищення акцизів, мільйонні штрафи та посилення кримінальної відповідальності

1 січня 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», яким вносяться зміни до Податкового кодексу України та 19 інших законодавчих актів.

Законом передбачається збільшення (з 1 липня 2019 року) ставок акцизного податку на тютюнові вироби на 9 відсотків, підвищення з 1 січня 2019 року ставки екологічного податку за викиди двоокису вуглецю стаціонарними джерелами з 0,41 грн./тонну до 10 грн./тонну, збільшення ставки рентної плати за користування надрами для видобування нафти і конденсату на 2 відсоткових пункти та для залізної руди – на 0,8 відсоткових пункти; збільшення ставки рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів на 50 відсотків.

Також, Законом запроваджується ліцензування діяльності усіх суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним; та вводиться контроль обліку фактичного руху палива в розрізі місць зберігання (до набуття Законом чинності – здійснювався в розрізі суб’єктів господарювання).

За виробництво пального без наявності ліцензії Законом передбачений штраф у розмірі 1 млн. гривень. Аналогічний розмір штрафу встановлюється за відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку — розпорядником акцизного складу, а за ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, передбачено накладення штрафу в розмірі 2 млн. гривень.

За оптову торгівлю пальним або зберігання пального без наявності ліцензії штраф складатиме – 500 тис. грн, а за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії – 250 тис. грн. Зазначені норми, якими запроваджені нові штрафні санкції, будуть застосовуються з 1 жовтня 2019 року.

Також, ввезення на митну територію України товарів, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 100 євро, для одного одержувача — фізичної особи, в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях або в одному вантажі експрес-перевізника від одного відправника у міжнародних експрес-відправленнях, оподатковуватиметься податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.

Для застосування вказаної норми встановлюється перехідний період з 1 січня 2019 року по 30 червня 2019 року, протягом якого, у першому півріччі 2019 року податком на додану вартість будуть оподатковуватись товари, сумарна фактурна вартість яких перевищуватиме еквівалент 150 євро.

Крім того, Законом визнаються податковими агентами оператори поштового зв’язку, експрес-перевізники, які здійснюватимуть нарахування та сплату податкових зобов’язань з податку на додану вартість до бюджету у разі ввезення на митну територію України товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, у несупроводжуваному багажі.


Звернувшись до фахівців компанії InTrustLawFirm, Ви отримаєте кваліфіковану допомогу з таких питань:

— оптимізація оподаткування, зменшення фінансового навантаження;
— отримання висновку з попереднього податкового аудиту;
— мінімізація податкових ризиків при укладанні господарських договорів;
— захист бізнесу від тиску з боку контролюючих органів;
— консультація, як поводитись, якщо до Вас прийшли з перевіркою податківці або інші контролюючі органи;
— отримання юридичного супроводу перевірок;
— попередження про зміни в податковому та митному законодавств та ін.

У Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про адміністративну процедуру»

У Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про адміністративну процедуру» (№9456 від 28.12.2018 р.), який має врегулювати відносини органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб’єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати владні управлінські функції, з фізичними та юридичними особами щодо прийняття адміністративного акта та його виконання. Ініціатором внесення законопроекту виступив Кабінет Міністрів України.

Як зазначається у Пояснювальній записці до законопроекту, його розробка спрямована на реалізацію положень Конституції України, адже чітка регламентація процедурного аспекту відносин особи і влади сприятиме забезпеченню прав і законних інтересів осіб у відносинах із державою та її органами.

Документом вводиться ряд правових новел, таких як «адміністративний акт» (рішення індивідуальної дії, прийняте адміністративним органом, спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та виконання обов’язків фізичною/юридичною особою (особами)), «адміністративне провадження» (сукупність процедурних дій, послідовно вчинених адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення адміністративної справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням прийнятого адміністративного акта).

Загалом, документ складається з 9 розділів:
1. Загальні положення;
2. Адміністративний орган, учасники адміністративного провадження та особи, які сприяють;
3. Дослідження обставин справи, докази, строки адміністративного провадження;
4. Адміністративне провадження;
5. Адміністративний акт;
6. Адміністративне оскарження;
7. Відкликання, або визнання недійсним адміністративного акта;
8. Виконання адміністративного акта;
9. Прикінцеві та перехідні положення.

Статтею 21 «Компетенція адміністративного орган» законопроекту, визначено, що адміністративний орган розглядає і вирішує адміністративні справи, віднесені до його відання законом (предметна компетенція), а при ініціюванні або початку адміністративного провадження адміністративний орган перевіряє наявність у нього предметної та територіальної компетенції для прийняття рішення з питання, що розглядається.

Як передбачено статтею 44 документу, адміністративне провадження відповідно до цього Закону починається:
1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації своїх прав і законних інтересів, у тому числі щодо отримання адміністративних послуг, а також виконання визначених законом обов’язків;
2) за ініціативою адміністративного органу, в тому числі у порядку здійснення ним інспекційних повноважень;
3) за скаргою особи щодо прийнятого адміністративного акта, процедурних рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу у порядку, визначеному розділом VІ цього Закону.

Окремими статтями законопроекту встановлюються вимоги до форми та змісту заяви, порядку її подання та реєстрації, залишення заяви без руху та надіслання її за належністю, визначаються заяви, що не підлягають розгляду тощо.

Прикінцевими положеннями законопроекту визначено, що Закон України «Про звернення громадян», а також інші закони, застосовуються в частині, що не суперечить Закону України «Про адміністративну процедуру».

Картка законопроекту на сайті Верховної Ради України