Шановні друзі! У зв’язку з проведенням на сайті технічних робіт актуальна інформація тимчасово розміщується на офіційній сторінці компанії в соціальній мережі Facebook: https://www.facebook.com/inTrustLawFirm/
Захистися від рейдерів – зареєструй свою нерухомість!
Для чого вносити належне Вам нерухоме майно (будинок, квартиру, земельну ділянку тощо) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно?
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно. Вона зводить до мінімуму можливість недобросовісних осіб реєструвати на себе права, які їм не належать, а тому створює перешкоди для проведення незаконних операцій з нерухомістю (так звані рейдерські дії відносно майна). Лише зареєстровані права мають юридичну силу перед іншими (третіми) особами, а зареєструвати за собою права на нерухомість може лише особа, якій вони належать згідно з дійсними документами, що відповідають вимогам законодавства.
На яке нерухоме майно речові права підлягають державній реєстрації?
1) земельні ділянки;
2) підприємство як єдиний майновий комплекс;
3) житловий будинок;
4) будівля, споруда або їх окремі частини;
5) квартира;
6) житлове та нежитлове приміщення.
Чи є обов’язковою державна реєстрація прав?
Державна реєстрація прав є обов’язковою, оскільки відповідно до Цивільного кодексу України (статті 331 та 334) та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 3) права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Документи, необхідні для проведення державної реєстрації прав
Для проведення державної реєстрації прав особа обов’язково подає:
• заяву встановленої форми;
• копію документа, що посвідчує особу заявника (паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє);
• копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків (ідентифікаційний код) (крім випадків, коли особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України);
• документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав (квитанція);
• документ про сплату державного мита (квитанція) (крім випадків, коли особа звільнена від сплати державного мита);
• документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу, дарування, рішення суду, свідоцтво тощо);
Якщо документи подає представник власника, користувача додатково до вище перелічених документів подаються:
• копія документа, що підтверджує повноваження представника (копія довіреності або іншого документа, що посвідчує відносини представництва);
• копію документа, що посвідчує особу власника, користувача (паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє);
• копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків власника, користувача (ідентифікаційний код) (крім випадків, коли особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України);
У результаті прийняття заяви про державну реєстрацію заявнику видається карта прийому відповідної заяви.
Картка прийому заяви про державну реєстрацію містить відомості про дату і час подачі заяви, її реєстраційний номер, а також перелік документів, які подавалися заявником.
У ході розгляду заяви про державну реєстрацію державний реєстратор, нотаріус встановлює наявність обставин, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, за наявності яких приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, рішення про зупинення державної реєстрації прав або рішення про відмову в проведенні реєстрації прав про що обов’язково повідомляє заявника в письмовій формі.
Якщо ж реєстрацію буде проведено, то заявник зможе отримати необхідні документи у встановлений законом строк в місці, куди вони подавалися для проведення державної реєстрації або отримати поштою.
Підготовлено з використанням інформації ДРСУ
P.S.: Фахівці адвокатського об’єднання «ІнТраст» мають значний у сфері супроводження операцій з нерухомістю, захисту від рейдерства, а також представництва інтересів фізичних і юридичних осіб у судах. Наші контакти: м.Одеса, пров.Катаєва, 4. м.Київ, вул.Гончарна, 3. Тел.: +380 (48) 722-37-97; E-mail: m.zakharchenko@intrust.in.ua
Законопроект: за ігнорування депутатського запиту – до 51 тис. грн. штрафу, або 3 роки позбавлення волі
Народні депутати України від «Слуги Народу» Юлія Яцик, Богдан Торохтій та Павло Павліш ініціювали проєкт Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за невиконання законних вимог народного депутата України та перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради», реєстр. №3098.
Законопроектом суттєво посилюється адміністративна та кримінальна відповідальність за невиконання вимог народного депутата України та перешкоджання діяльності народних депутатів та депутатів місцевих рад.
Так, за недодержання встановлених законом строків надання відповіді на звернення народного депутата України, надання неправдивої або неповної інформації на таке звернення – пропонується накладати штраф на посадових осіб у розмірі від 150 до 350 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (чинна норма – від 10 до 25), а за повторне порушення загрожує штраф від 350 до 1000 НМДГ (чинна норма – від 25 до 50), або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин, або виправні роботи на строк від 1 до 2 місяців з відрахуванням 20 процентів заробітку.
За недодержання встановлених законом строків надання відповіді на запит народного депутата України, надання неправдивої або неповної інформації на такий запит пропонується встановити відповідальність у вигляді штрафу на посадових осіб від 400 до 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (чинна норма – від 100 до 250) або громадських робіт на строк від 40 до 60 годин, або виправних робіт на строк до 1 місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку. За повторне протягом року правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, пропонується накладати штраф на посадових осіб від 700 до однієї 1200 НМДГ (11900-20400 грн.) або громадські роботи на строк від 50 до 60 годин, або виправні роботи на строк від 1 до 2 місяців з відрахуванням 20 процентів заробітку.
Також, депутати пропонують внести зміни до статті 351 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради у вигляді штрафу від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 3 років. За вказані дії депутати пропонують карати штрафом від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років, або позбавленням волі на строк до 3 років.
За невиконання службовою особою законних вимог комітетів Верховної Ради України, тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України чи спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, створення штучних перешкод у їх роботі, надання недостовірної інформації пропонується карати штрафом від 1500 до 3000 НМДГ (25,5-51 тис. грн.) або обмеженням волі на строк до 5 років, або позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років, або позбавленням волі на строк до 3 років. Чинна редакція статті 351 передбачає штраф від 500 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 5 років, або позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Згідно Пояснювальної записки до законопроекту, його практичне застосування надасть можливість досягти значних успіхів у захисті прав громадян та попередженні правопорушень.
До уваги суб’єктів декларування!
Законодавчі новації
З 1 січня 2020 року набула чинності нова редакція Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженої наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 12 грудня 2019 року № 168/19.
З редакції Порядку вилучено норму, яка зобов’язувала суб’єкта декларування при звільненні за власною ініціативою подавати декларацію у день фактичного звільнення.
«Декларація перед звільненням – декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону не пізніше двадцяти робочих днів з дня припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону», – зазначено у чинній редакції Порядку.
Така декларація охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб’єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Останнім днем такого періоду є день припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону.
У разі додаткових запитань, фахівці адвокатського об’єднання «ІнТраст» нададуть кваліфіковану консультацію щодо заповнення електронної декларації та за необхідності, допоможуть відстояти Ваші інтереси з відповідних питань в уповноважених державних органах. Наші контакти: Київ: +380 48 722-37-97, m.zakharchenko@intrust.in.ua.
Важливий висновок Верховного Cуду щодо виселення боржника з квартири, придбаної в кредит
Згідно висновку Верховного Суду, виселення боржника, без надання іншого житлового приміщення, відбувається у тому разі, якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти. У разі, якщо за кредитні кошти було набуто інший об’єкт цивільних прав (частку в праві спільної часткової власності), а не житлове приміщення, що передано в іпотеку, то виселення без одночасного надання іншого постійного житлового приміщення не допускається
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову про виселення відповідачів із предмета іпотеки – квартири. Рішення судів мотивовані тим, що відповідна квартира була не в повному обсязі придбана за рахунок кредитних коштів, а належала відповідачеві у розмірі 1/4 частини на підставі свідоцтва про право власності на житло.
Верховний Суд, у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, відхилив касаційну скаргу Банку, погодившись з висновками судів, зазначивши таке.
Позичальник за кредитні кошти придбав лише частку у праві спільної часткової власності на квартиру (3/4), при цьому інша частка (1/4) у праві спільної часткової власності належала іпотекодавцю з 2002 року. Отже, відсутні підстави для виселення позивачів із предмета іпотеки без надання їм іншого житлового приміщення.
Аналіз Глави 26 Цивільного кодексу України дає змогу зробити висновок, що частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, виступає не як частина речі та не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не є конкретною часткою майна. Тобто частка в праві спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об’єктом цивільних прав.
Тлумачення частини другої статті 109 Житлового кодексу УРСР з урахуванням змісту статті 379, Глави 26 Цивільного кодексу України свідчить про те, що виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається у тому разі, якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти. У разі, якщо за кредитні кошти було набуто інший об’єкт цивільних прав (частку в праві спільної часткової власності), а не житлове приміщення, що передано в іпотеку, то виселення без одночасного надання іншого постійного житлового приміщення не допускається.
Джерело: Сайт Верховного Суду
НАЗК обмежили в праві складати адмінпротоколи про правопорушення, пов’язані з корупцією
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції», який набув чинності 18.10.2019 р., до Кодексу України про адміністративні правопорушення внесені зміни, відповідно до яких уповноважені особи Національного агентства України з питань запобігання корупції мають право складати адміністративні протоколи лише стосовно осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Повідомлення про адмінпорушення, пов’язані з корупцією, стосовно інших осіб мають направлятися до Національної поліції України.
Слід зауважити, що під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, розуміються особи, зазначені у примітці до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції», а саме: Президент України, Прем’єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, члени Національної комісії зі стандартів державної мови, Директор Національного антикорупційного бюро України, його перший заступник та заступник, Голова Національного агентства з питань запобігання корупції та його заступники, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Керівник Офісу Президента України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії «А» або «Б», та особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» віднесені до першої — третьої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу.
Також, нагадаємо, що фахівці юридичної фірми «ІнТраст» надають кваліфіковані консультації з питань правозастосування положень Закону України «Про запобігання корупції». Ми проконсультуємо вас, як правильно заповнити електронну декларацію, виправити допущені помилки, а також, у разі необхідності, представимо Ваші інтереси з відповідних питань в уповноважених державних органах.
У межах історичних ареалів забороняється проведення будівельних робіт без дозволу органів охорони культурної спадщини – КАС ВС
У спорах щодо будівництва у безпосередній близькості до охоронної (буферної) зони історико-культурних об’єктів та у межах історичних ареалів міст має бути забезпечений справедливий баланс приватного та публічного інтересів, що полягає у дотриманні суб’єктом господарської діяльності під час виконання земельних та будівельних робіт вимог законодавства про охорону культурної спадщини.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши у касаційному порядку справу за позовом ТОВ (замовник будівництва) до Міністерства культури України про скасування припису, яким позивача зобов’язано припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт з будівництва багатофункціонального комплексу на вулиці Старонаводницькій, 42—44 у Печерському районі міста Києва.
Суть спору полягає у тому, що відповідач, здійснивши візуальне спостереження та фотофіксацію містобудівної ситуації на території за цією адресою та провівши перевірку електронної бази даних документообігу, виявив, що на зазначеній земельній ділянці, яка знаходиться у безпосередній близькості до охоронної (буферної) зони об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – ансамблю Києво-Печерської Лаври та в межах Центрального історичного ареалу міста Києва, проводяться підготовчі роботи з облаштуванням будівельного майданчика без отримання дозволу від Мінкультури, як того вимагають ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п. 12 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. На підставі акта, складеного за результатами контрольних заходів, відповідач видав оскаржуваний припис.
Колегія суддів КАС ВС, скасувавши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зазначила, що суди дійшли необґрунтованого висновку про те, що відповідач не дотримався процедури перевірки, визначеної Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Верховний Суд роз’яснив, що Мінкультури, приймаючи оскаржуване рішення, фактично не здійснювало заходів державного контролю, оскільки не перебувало на території будівництва, не здійснювало перевірку суб’єкта містобудівної діяльності, а лише вживало охоронних заходів шляхом проведення візуального огляду та перевірки електронної бази даних.
Верховний Суд також взяв до уваги, що місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878. В зонах охорони пам’яток, історичних ареалів населених місць, внесених до такого Списку, встановлено особливий режим регулювання забудови. Зокрема, забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини.
Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої у спорі, що розглядається, індивідуальне право (інтерес), яке виражається у гарантованому частиною першою ст. 42 Конституції України праві на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, протиставляється публічному інтересу, який виявляється у збереженні та охороні історико-культурної спадщини світового значення.
Забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у цій справі полягає у необхідності дотримання суб’єктом господарської діяльності під час виконання земельних та будівельних робіт на земельній ділянці, що знаходиться у безпосередній близькості до охоронної (буферної) зони об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – ансамблю Києво-Печерської Лаври та в межах Центрального історичного ареалу міста Києва, вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Постанова Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 826/12524/18 (адміністративне провадження № К/9901/19255/19) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/83799960.
Джерело: Судова влада України
Як будуть конфісковувати активи корупціонерів?
Президент України Володимир Зеленський подав на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», реєст. №10461 від 17.07.2019 р.
І хоча, у зв’язку з припиненням повноважень Верховної Ради України восьмого скликання, 29 серпня законопроект буде відкликаний, не має сумнівів, що він, після набуття повноважень новим складом парламенту, буде внесений на розгляд повторно.
Отже, про ключові новації законопроекту, який в юридичній спільноті називають «закон про цивільну конфіскацію».
Законопроект передбачає повернення в Кримінальний кодекс статті про незаконне збагачення (368-5), якою встановлюється покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років за набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більш ніж на дванадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її доходи.
Згідно приміток до статті 368-5, під набуттям активів слід розуміти набуття їх особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність чи володіння іншою фізичною або юридичною особою за рахунок, за згодою чи за розпорядженням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Під активами слід розуміти грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, обсяг зменшення фінансових зобов’язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Під доходом особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід розуміти всі види доходів, отриманих нею (нарахованих їй) із додержанням вимог та обмежень, встановлених Законом України «Про запобігання корупції».
При визначенні різниці між вартістю набутих активів та доходами не враховуються активи, які є предметом провадження у справах про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, а також активи, стягнуті в дохід держави в рамках такого провадження!!!
Крім того, законопроектом пропонується вдосконалити інститут стягнення необґрунтованих активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Так, уточнюється підстава припинення права власності, визначення видів активів, які можуть визнаватися необґрунтованими, та межу вартості таких активів (вартість, яка у п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Зокрема, змінами до статті 290 ЦК встановлюється, що позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається представником Національного антикорупційного бюро України за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (попередня редакція статі передбачала, що такий позов подається в інтересах держави прокурором упродовж строку загальної позовної давності з дня набрання законної сили обвинувальним вироком).
У справах про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення у дохід держави, де відповідачем є директор, заступник, працівник (особа начальницького складу, державний службовець) Національного антикорупційного бюро України, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, звернення до суду та представництво інтересів держави у суді здійснюється прокурорами Генеральної прокуратури України за дорученням Генерального прокурора.
Змінами до частини другої статті 290 визначено, що позов пред’являється щодо необґрунтованих активів:
– набутих протягом трьох років до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між вартістю активів і доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності названим вище Законом;
– набутих після набрання чинності названим вище Законом, якщо різниця між їхньою вартістю і доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності названим вище Законом, але не перевищує межу, встановлену у статті 368-5 Кримінального кодексу України.
Змінами до частини третьої статті 290 ЦК встановлюється, що позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред’явлено до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої Національним антикорупційним бюро України або у визначених законом випадках – Генеральною прокуратурою України – встановлено докази того, що вона набула необґрунтовані активи, та/або іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність чи володіння необґрунтовані активи за рахунок, за згодою чи за розпорядженням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Законопроект визначає, що у разі пред’явлення позову Національне антикорупційне бюро України або у визначених законом випадках Генеральна прокуратура України вживає заходів щодо встановлення активів, стосовно яких існують докази того, що вони набуті особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, або набуті у власність чи володіння іншою фізичною або юридичною особою за рахунок, за згодою чи за розпорядженням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та вживає заходів щодо забезпечення позову стосовно таких активів.
Крім того, документом уточнюється обов’язок доказування у справах такої категорії. Так, змінами до статті 81 Кодексу визначено, що у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують зв’язок активів із особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їхню необґрунтованість, тобто наявність визначеної у частині першій статті 290 цього Кодексу різниці між їхньою вартістю та доходами цієї особи. У разі наведення таких даних доказування факту обґрунтованості активів покладається на відповідача.
За наслідками визнання необґрунтованими активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і стягнення таких активів пропонується передбачити звільнення зазначених осіб із займаних посад шляхом внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про державну службу», Закону України «Про місцеве самоврядування», Кодексу законів про працю України.
Розгляд справ про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави віднесено до юрисдикції Вищого антикорупційного суду.
Нагадаємо, що фахівці Юридичної фірми «ІнТраст» надають кваліфіковану юридичну допомогу у питаннях, пов’язаних із законністю набуття активів особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а у разі необхідності можуть представити ваші інтереси у відповідних антикорупційних та судових органах.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу адвокатів юридичної фірми «ІнТраст»
07 серпня 2019 року Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду було задоволено касаційну скаргу захисників підозрюваного – клієнта адвокатського об’єднання «ІнТраст», адвокатів Максима Болдіна та Надії Корінної, на рішення суду першої інстанції, залишене без змін апеляційною інстанцією, стосовно зміни запобіжного заходу.
Так, слідчим суддею, підозрюваному, за клопотанням сторони обвинувачення, було змінено запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт в певний період доби.
Проте, на думку сторони захисту, слідчий суддя, за наявністю наданих до суду стороною захисту належних та допустимих доказів, мав застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначено у клопотанні, а отже мала місце неповнота здійснення судового розгляду та невідповідність фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказані факти стали підставою для подання захисниками підозрюваного апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді до Київського апеляційного суду.
Однак, колегією суддів Київського апеляційного суду було відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою сторони захисту в інтересах підозрюваного на ухвалу слідчого судді, оскільки, на думку колегії суддів, ухвала слідчого судді про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт в певний період доби, постановлена в порядку ст. 201 КПК України, згідно повноважень, якими наділений слідчий суддя, оскарженню в апеляційному провадженні не підлягає.
Проте, сторона захисту не погодилася із такими висновками Київського апеляційного суду, та мотивуючи, що ухвалу суду постановлено з порушенням норм процесуального права звернулася із касаційною скаргою до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в порядку ч. 6 ст. 399 та ч. 2 ст. 424 КПК України.
Сторона захисту послалася на норми ст. 184 та ст. 200 КПК України, відповідно до яких прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, звертаючись у порядку ст. 200 КПК України до слідчого судді, суду, зокрема із клопотанням про зміну запобіжного заходу, керуються виключно порядком та вимогами ст. 184 КПК України, встановленими для клопотань про застосування запобіжних заходів.
Слідчий суддя, постановивши ухвалу про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в певний час доби, фактично застосував до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту, тобто інший (новий) запобіжний захід, передбачений ст. 184 КПК України.
У судовому засіданні у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду під час розгляду касаційної скарги захисники підозрюваного, мотивуючи обґрунтованість своєї касаційної скарги, також послалися на положення статті 129 Конституції України, де основними засадами судочинства, є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення, ст. 21 та ст. 24 КПК України, відповідно до яких кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи та надано право оскаржувати рішення слідчого судді, а також позиції ЄСПЛ у справі «Bellet v. France», згідно із якою рівень доступу наданий національним законодавством має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві, для ефективності якого особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Попри категоричні заперечення сторони обвинувачення щодо позиції сторони захисту, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду погодився із правовою позицією сторони захисту та задовольнив касаційну скаргу.
Максим Болдин: реформировать страну без поддержки на местном уровне невозможно
Управляющий партнер Юридической фирмы «ИнТраст», Глава Высшей ревизионной комиссии адвокатуры Национальной ассоциации адвокатов Украины Максим Болдин, претендующий на должность Главы Одесской областной государственной администрации, дал развернутое интервью изданию Интернет-порталу «РБК-Украина».
Президент Украины Владимир Зеленский на странице в социальной сети Facebook опубликовал список из пяти кандидатов на пост главы Одесской обладминистрации (ОГА). Почти сразу под этой публикацией развернулась ожесточенная борьба сторонников и противников того или иного кандидата.
Затем появилась информация против некоторых из них, а в минувшую пятницу на сайте президента даже опубликовали петицию с требованием снять одного из кандидатов – юриста Максима Болдина – с конкурса.
Сам он, впрочем, на петицию отреагировал с присущим одесситам юмором – обещал самостоятельно ее подписать. А кроме того, рассказал в интервью РБК-Украина о том, как оказался среди кандидатов на пост главы Одесской ОГА, о мерах, которые намерен предпринять для борьбы с контрабандой, а также о плане по предотвращению выезда молодежи за границу.
Расскажите о вашем участии в конкурсе на пост главы Одесской ОГА. Каким образом вы оказались среди претендентов, которых назвал Владимир Зеленский?
Как известно, первая кандидатура, которую предложил президент на этот пост, была воспринята в Одесской области неоднозначно. И глава государства, идя навстречу обществу, выдвинул уже пять претендентов, публично попросив у жителей региона совета, кого выбрать.
Конечно же, Офис президента предварительно провел внутренний отбор. Я не знаю всех критериев, но понимаю, что среди кандидатов – люди, которые имеют определенный управленческий опыт и, одновременно, потенциал для реализации на региональном уровне тех изменений, которые ожидает от нас президент. Понятно, что будущий глава облгосадминистрации должен пользоваться авторитетом в обществе и при этом не иметь связей с какими-то местными кланами, погрязшими в коррупции.
Хочу подчеркнуть, я сейчас говорю не только о себе, а обо всех кандидатах. Не каждого я знаю достаточно близко, но понимаю, что все были отобраны за профессиональные и человеческие качества, а не на основании каких-то политических договоренностей.
Как вы оцениваете ход конкурса? Большинство жителей региона видят только перепалку в СМИ и социальных сетях, но наверняка среди критериев отбора – не только количество лайков.
Я бы вообще перестал использовать термин конкурс. Главы обладминистрации не подпадают под действие закона «Про державну службу», и поэтому президент имеет право проводить любые необходимые консультации, в том числе и с общественностью.
Но уверен, что мнение жителей Одесчины будет учтено. Думаю, все это время Офис президента проводил тщательную проверку кандидатов, их биографий, связей и т.д. Количество лайков, как вы выразились, возможно и будет играть роль. Но вряд ли первоочередную: сегодня все прекрасно понимают, как работают бото-фермы и сколько стоит размещение фейков в СМИ. А для управления такой сложной областью, как Одесская, значение имеют не только репутация, понимание внутренних процессов в регионе и профессиональный опыт, но и готовность сказать жесткое «нет» тем, кто будет склонять к неправомерным действиям.
Ну и конечно же кандидат должен пройти спецпроверку и предусмотренные законом процедуры, чтобы затем Кабинет министров мог внести президенту представление на его назначение.
Вы явный фаворит по количеству негативных публикаций, которые вышли за последнюю неделю в отношении кандидатов. С чем это связано, и есть ли у вас понимание, кто за этим стоит?
Для меня это вообще новый уникальный опыт. Никогда не думал, что о человеке вот так просто можно выдумать что угодно и опубликовать это в СМИ. Т.е. не просто перекрутить какие-то факты, а опубликовать ложь от начала до конца. И не на каком-то сайте с названием вроде «Компромат.инфо», «Скелет» или «Антикор», а на сайте авторитетного информационного агентства. Я крайне разочарован тем, что журналисты настолько не дорожат своей собственной репутацией.
Пока я не занимался юридической защитой, хотя судебные иски, безусловно, последуют. А что касается количества фейков против меня, то так получилось, что есть сразу три «источника», которые сейчас в их производстве дополняют друг друга и совместно формируют огромный вал заказного негатива. Все они связаны с моей общественной деятельностью.
Во-первых, это люди, которые захватили и довели практически до полного уничтожения Одесский национальный медицинский университет, его бывшее, уже нелегитимное руководство. Сегодня «благодаря» их усилиям первый раз за всю историю вуза в нем нет бюджетных мест при наборе на первый курс, на протяжении 7 месяцев люди не получают зарплату.
Эта банда, которая сидит в учебном заведении на протяжении 24 лет, не хочет оторваться от кормушки. И они хорошо понимают, что мое нахождение на посту главы Одесской обладминистрации ускорит их разгром, поэтому они делают все, чтобы не допустить меня на этот пост.
Во-вторых, я вижу активность руководителя Государственного бюро расследований Романа Трубы. По моей информации, именно связанный с ним человек – житель Харькова Сергей Ряполов – зарегистрировал петицию на сайте президента с фейковой информацией обо мне. Он же снабдил создателя петиции документами, в частности, своей «перепиской» с догхантером Святогором.
Его мотивы мне тоже ясны: это банальная месть за негативный отчет возглавляемого мной Совета общественного контроля при Государственном бюро расследований, которым признали его работу неудовлетворительной.
Теперь кто-то из окружения Романа Трубы тратит деньги на рекламу петиции, чтобы таким образом не допустить меня к конкурсу. Честно говоря, это не вызывает ничего, кроме смеха. Мои «доброжелатели», видимо, забыли, что недавно такими же накрутками нужное количество голосов набрала петиция за отставку самого Владимира Зеленского. А также то, что в окружении президента есть специалисты, которые прекрасно разбираются в подобных манипуляциях.
И кстати, под петицией о недопущении моего назначения на должность главы Одесской ОГА уже появилось информационное сообщение о дополнительной проверке голосов в связи с автоматическим введением информации, т.е. подписанием электронной петиции с помощью ботов, без участия гражданина.
Ну и в-третьих, это, безусловно, одесские кланы, с которыми я боролся еще на должности руководителя юридического подразделения Одесского горсовета. Они понимают, что в моем лице получат угрозу их коррупционным схемам, поэтому неудивительно, что они распространяют чушь в отношении меня.
Однако я уверен, что все, кроме некролога, – это реклама. И вся работа, которую проделали эти три «группы поддержки», сыграет только положительную роль.
Кстати, я знаю, что с этой проблемой столкнулся не только я. И другие претенденты на пост главы ОГА получили свою порцию негатива в СМИ. Но я считаю, что волноваться по этому поводу им также не стоит.
Есть ли у вас понимание проблем и перспектив развития Одесской области? Не только Одессы, а всего региона – от Рени до Кодымы?
В противном случае с моей стороны было бы правильно сразу снять свою кандидатуру. Я в достаточной степени осведомлен о проблемах региона и тех возможностях, которые сегодня у нас есть для его развития.
Конечно, это не значит, что я объездил каждый населенный пункт Одесчины, однако, по большому счету, от главы обладминистрации это и не требуется. Человек на этом посту должен наладить устойчивые коммуникации с местными властями, громадами, представителями гражданского общества. Он должен говорить с людьми, искать возможности для объединения их вокруг решения общих проблем, для разработки и реализации совместных стратегий развития.
Кроме того, моих в планах в случае назначения на должность главы ОГА привлечение ряда советников – опытных профессионалов в различных сферах, которые пользуются заслуженным авторитетом и которые прекрасно осведомлены о существующих отраслевых проблемах (морехозяйственный комплекс, сельское хозяйство, внутренняя политика и т.д.).
Подобные специалисты зачастую имеют если не готовые рецепты решения проблем, то, по крайней мере, их видение. А моей задачей будет просто найти нужные ресурсы и провести необходимые коммуникации, как на местном, так и на национальном уровне.
Все же, если говорить о проблемах, какие три основных вы бы выделили?
Я бы назвал это формулой трех «К».
Во-первых, это криминалитет, который сегодня контролирует многие сферы экономики области и блокирует ее устойчивое развитие.
Во-вторых – контрабанда, являющаяся источником неконтролируемых денежных средств, идущих мимо бюджета, которые потом зачастую используются в преступных целях – для подкупа чиновников, оплаты услуг рейдеров и т.п.
И, в-третьих, это коррупция, которая подпитывается криминалитетом и средствами от контрабанды. Эти три проблемы напрямую связаны между собой. И эту связь необходимо разрушить.
К проблемам тогда мы еще вернемся. Давайте обсудим возможные точки роста. Объективно, потенциал советского наследия исчерпан, молодежь мечтает о работе за границей. Есть ли у вас мысли, как ответить на эти вызовы?
Действительно, в результате непродуманной политики в сферах экономики, образования, социальной сфере у нас сегодня сформировалась ситуация, когда молодежь, обучаясь в вузах за бюджетные средства, мечтает только о том, как уехать жить и работать за границу. И их, во многом, поддерживают родители, которые говорят своим детям, что здесь делать нечего, что хорошо живут только те, кто во власти или нарушает закон.
Такие настроения, конечно же, формировались не один год. И их не побороть за короткое время. Но решить эту проблему можно. И нужно. Ведь молодежь со своими амбициями, креативным подходом, стремлениями к лучшему – сегодня наш главный ресурс.
Со своей стороны, я вижу такой механизм: одесская обладминистрация в рамках своих полномочий заключает меморандум с высшими учебными заведениями об участии студентов в решении проблем региона.
Студенты выпускных курсов, как лично, так и группами, при поддержке ученых, проводят настоящие исследования и готовят реальные проекты, реализация которых нужна области. В транспортной отрасли, в сфере медицины, экологии и т.д.
Затем эти проекты, при поддержке областных и местных властей, должны быть реализованы на практике. Конечно те, что пройдут соответствующую экспертизу. Но в любом случае это будет вовлечением молодежи в интересную практическую деятельность.
А в юридической сфере, например, это может быть разработка и лоббирование законопроектов, до которых не доходят руки у парламента, или нормативно-правовых актов для местных советов.
Кроме того, такой подход решит и проблему т.н. социальных лифтов. Если студент разработал качественный проект, а затем проявил себя в процессе его внедрения, то, очевидно, он должен получить возможность для дальнейшей работы в системе госуправления, либо же им заинтересуется бизнес.
В перспективе нескольких лет действие такой программы можно расширить за счет привлечения в нее предприятий и коммерческих организаций области, которые также испытывают дефицит кадров.
Таким образом молодые люди получат и мотивацию остаться, и возможность работать и развивать свои идеи в своей родной стране, получат перспективы роста и общественного призвания. Ну а страна сохранит и усилит свой кадровый потенциал.
Давайте вернемся к проблемам. Во время своего визита в Одессу президент акцентировал внимание на необходимости борьбы с контрабандой. Понятно, что это сфера ответственности таможни и других правоохранительных органов, но, возможно, у и вас есть виденье, чем ОГА могла бы помочь в этой работе.
Когда мы сегодня говорим о контрабанде, на самом деле существует некоторое непонимание этого вопроса в обществе. Нужно, во-первых, отметить, что в Таможенном кодексе Украины такого понятия, как контрабанда, на самом деле нет. Зато оно есть в Уголовном кодексе. И поэтому необходимо четко определить, с каким явлением мы действительно планируем бороться.
С точки зрения закона контрабанда – это скрытое перемещение через границу наркотиков, оружия, культурных ценностей. И, на самом деле, к этой части работы таможенных и пограничных органов особых претензий нет.
Гораздо больший вред нашей экономике и стране наносят различные схемы по минимизации таможенных платежей. Формально они не являются контрабандой, но они являются источником коррупции и генерируют средства для ее подпитки на разных уровнях – от инспектора таможни до высших должностных лиц судебной системы.
Эта, если можно так выразиться, «товарная контрабанда», существует благодаря пробелам в законах. И, конечно, тут большое поле для деятельности парламента и создаваемой сейчас Государственной таможенной службы.
Но и для Одесской ОГА есть работа. Начнем с того, что «товарная контрабанда» существует потому, что на нее есть спрос, и существуют возможности для реализации товаров, ввезенных с занижением таможенных платежей. В первую очередь, такую возможность обеспечивают рынки. Одесская ОГА, в рамках своих полномочий, вполне может инициировать усиление контроля за происхождением товаров, которыми торгуют на рынках.
Например, с этой целью может быть создана межведомственная рабочая группа в составе таможни, полиции, СБУ, ГФС (или, в дальнейшем, налоговой службы), которые могли бы получать и обрабатывать подобную информацию от администраций рынков.
Конечно, здесь возникает риск возникновения коррупции или давления на «белый» бизнес. Чтобы сбалансировать группу и минимизировать такие риски, как раз и нужна обладминистрация, а также представители бизнес-сообщества на правах консультантов и экспертов.
У меня есть также ряд других идей, которые могли бы способствовать борьбе с контрабандой, т.к. для Одесской области, как я уже говорил, это действительно одна из первоочередных проблем. Но рассказывать о них сейчас было не только долго, но и преждевременно.
Один из вызовов, которые будут стоять перед вами в случае победы на конкурсе – продолжение реформы децентрализации. В Одесской области ее ход отстает от других регионов страны. Есть ли у вас виденье, почему так, и идеи о путях интенсификации хода реформы?
Реформа децентрализации и создание ОТО – это одна из немногих полезных реформ, которые начались в Украине в последние годы. За громадами – будущее.
Вместе с тем, первый шаг на пути к их созданию в Одесской области был абсолютно неправильный. В 2015 Одесская обладминистрация решила самостоятельно «нарезать» громады, что называется, сверху. Не попытавшись даже посоветоваться с местным населением и органами местного самоуправления. В результате это вызвало резкое отторжение реформы как у общества, так и местных руководителей, которые, надо быть объективными, часто являются авторитетами в своих общинах и занимают свои посты по праву.
В этом, а также силу ряда других местных особенностей, среди которых и национальный состав населения, и некоторые другие факторы, кроются причины пробуксовки реформы в нашей области.
Для того, чтобы интенсифицировать процесс, нужно, в первую очередь, заняться коммуникациями.
Во-первых, нужно продемонстрировать людям преимущества громад. Я считаю, что эта работа в регионе ведется очень плохо, и результат есть только благодаря неправительственным организациям.
Отсутствие объективной информации, в свою очередь, привело к проблеме неравномерного распределения общественного блага. Те громады, где местные власти и жители раньше увидели потенциал, который открывается в связи с созданием ОТО, успели объединиться в более сильные общины. И сейчас есть такие населенные пункты, которые не могут сформировать жизнеспособные громады.
Поэтому Одесская обладминистрация должна оказать методологическую помощь и найти такой путь, чтобы все ОТО у нас имели перспективы развития.
Способствовать этому должно дополнительное вовлечение ОТО в планирование стратегии развития области. Чем больше мы сможем представить качественных проектов, которые будут способствовать нашему росту, тем больше финансирования мы сможем под них получить. И речь не только о бюджетных средствах. Есть масса возможностей в виде зарубежных инвестиций, начиная от грантовой помощи и заканчивая кредитами ЕБРР, которые могут быть привлечены в сферу развития экологии, создание мощностей по генерации энергии из возобновляемых источников, и т.д.
Кроме ОТО, болезненным для жителей региона остается вопрос медицинской реформы. Местные депутаты постоянно говорят, что сформированные в области медицинские округа не учитывают реальное состояние дорог и медицинской инфраструктуры. Поднимет ли обладминистрация под вашим вероятным руководством снова этот вопрос на центральном уровне?
Кабинет министров Украины создал и утвердил в Одесской области 9 госпитальных округов. Это решение теоретически должно было оптимизировать оказание вторичной, специализированной, медицинской помощи гражданам и рациональное использование государственных ресурсов и бюджетных средств.
При этом медицинские учреждения в рамках государственного округа остались в собственности и подчинении местных органов власти. Таким образом, они финансируются за счет местного бюджета. В итоге Одесская область оказалась самой уязвимой по доступности помощи.
Расстояния у нас самые большие в Украине, практически во всех госпитальных округах есть населенные пункты, жителям которых до центральных районных больниц (ЦРБ) ехать не меньше 70 километров. Из-за плохих дорог, или попросту их отсутствия, время поездки может достигать трех часов, тогда как согласно современным протоколам оказания скорой помощи пациент должен ехать в больницу не больше получаса.
Я не склонен ругать «папередников», понимаю, что центрами госпитальных округов хотели сделать самые лучшие и укомплектованные кадрами больницы, сохранить полезные наработки, но к сожалению, не всегда лучшие кадры и техника были там, где есть развитая дорожная сеть.
В сложившихся условиях я вижу два пути обеспечения населения качественной медицинской помощь. Первый экстенсивный. Он предусматривает увеличение числа медицинских сотрудников в населенных пунктах, организацию жилья для них, обеспечение персонала рыночными зарплатами, а также эффективный контроль за медикаментами и условиями их хранения.
Второй интенсивный. Необходимо активно строить дороги к ЦРБ, обеспечивать машины горюче-смазочными материалами, готовить средний медперсонал и парамедиков, а также активно развивать телемедицину на местах, с круглосуточными постами «телемедиков» в ЦРБ.
Еще до конца текущего года новый парламент может снять мораторий на продажу земли сельскохозяйственного назначения. И для Одесской области отмена моратория будет иметь очень серьезные последствия. Одновременно с этим реестры земли сегодня содержат немало ошибок. Это создает множество рисков, в т.ч. по захвату чужих земель. Планируете ли вы уже сейчас начинать работу по минимизации этих рисков?
Мораторий на продажу земли сельскохозяйственного назначения – это фактор, который длительное время сдерживает рост украинской экономики. По крайней мере, легальный рост, поскольку теневой рынок земли существует и активно развивается.
Любой юрист или предприниматель, который занимается землей, может легко составить неофициальный рейтинг цен на земельный участок в зависимости от района или области Украины. Фактическая продажа участков оформляется через договоры аренды земли на десятки, а иногда и сотни лет.
Одесская область, как самая большая в Украине, много лет подряд входит в число лидеров по отчислениям за аренду земли. При этом, все понимают, что реальный объем денег значительно больше, т.е., через «неофициальный рынок» земли мы имеем попросту коррупционную кормушку для чиновников и районных советов.
Отмена моратория, о которой говорил заместитель главы Офиса президента Украины Алексей Гончарук, требует подготовительной работы. В первую очередь информационной – нам предстоит изучить, кому и на каких условиях «принадлежат» земельные участки в Одесской области и обеспечить, уже после отмены моратория, выкуп, аренду или лизинг земли на прозрачных условиях и законных основаниях.
В этой ситуации, к сожалению, приходится опасаться случаев рейдерства – захвата уже взятых в аренду участков или принудительной продажи земли. Поэтому проводить подготовительную работу необходимо совместно с правоохранительными органами и местными властями. И мы будем это делать.
Недавно построенная трасса Одесса-Рени, во многом была политическим проектом. Она нужна была, чтобы показать жителям юга области, у которых есть разные настроения, что они нужны Украине. Сегодня дорога построена, но не видно усилий со стороны руководства области по раскрытию того потенциала, который она создала. Как вы считаете, может ли эта дорога стать катализатором укрепления внутренней политики Украины на юге области?
Проект международной трассы Одесса-Рени действительно имел не только экономический, но и политический характер. Эта дорога связала украинскую транспортную инфраструктуру с украинским портами Рени и Измаил, молдавским портом Джурджулешты и румынскими транспортными коридорами. Несмотря на недостаточную, по международным меркам, вместимость трассы, южная часть Одесской области, украинская Бессарабия, уже почувствовала на себе рост пассажиро- и грузопотоков.
Это возможные новые клиенты как для сферы обслуживания, которая все еще не достигла уровня европейских стандартов, так и для предприятий, работающих по схеме B2B, обслуживающих, в частности, экспедиторские и агрокомпании. Все это в совокупности будет способствовать росту благосостояния местных жителей, повышать качество их жизни и, таким образом, способствовать стабилизации и проукраинским настроениям в этом сложном регионе.
Областные власти, со своей стороны, должны содействовать этому росту – максимально участвовать в проектах укрепления инфраструктуры и развития местной экономики. В рамках концепции децентрализации для участия в этом процессе необходимо максимально привлекать ОТО Бессарабии, укреплять официальные связи как между этими новыми административно-территориальными единицами, так и связь с центром.
Областные власти вместе с местными советами и бизнесом должны способствовать разветвлению дорожной сети на юге Одесской области. Это, в свою очередь, будет способствовать дальнейшему росту деловой активности и вовлечению местного населения в легальную деятельность. Главная задача сегодня – создать в городах юга Одесской области условия, которые замедлят отток населения, в частности молодежи, из региона.
Продолжая тему дорог и транспорта, для Одесской области большой проблемой является междугороднее сообщение. Даже из крупных райцентров, бывает, после 15.00 можно уехать только на такси, т.к. в это время уже не ходят регулярные автобусы. Каким образом, по вашему мнению, можно наладить регулярные рейсы между населенными пунктами региона?
Междугороднее сообщение – это комплексная задача, решение которой должно начинаться с детального анализа имеющейся ситуации. Необходимо провести независимое исследование, внешний аудит транспортной сферы Одесской области – от Подольска до Измаила. Эксперты, по заказу областной государственной администрации, должны изучить пассажиропоток, состояние автопарка, расходы на амортизацию и обслуживание техники, а также на выполнение перевозчиками социальных норм.
В частности, обеспечение транспортом мало популярных направлений, за счет тех, где ездит много пассажиров. Итоговое исследование необходимо представить жителям Одессы и области. Они знают, на местном уровне, в каком состоянии находится транспортная отрасль, и, возможно, примут участие в усовершенствовании проекта.
Параллельно анализ транспортной ситуации должны будут провести сотрудники управления транспортно-коммуникационной инфраструктуры областной государственной администрации. У меня есть ощущение, что данные, которыми они оперируют сегодня, – устарели и не соответствуют вызовам, которые стоят перед регионом. Так это или нет, можно будет сказать только после детального анализа.
Действительно, активность транспортных перевозок сильно зависит от уровня деловой активности того или иного населенного пункта и, таким образом, востребованности транспортного сообщения. Однако у областных властей есть все необходимые рычаги и возможности для стимулирования транспортного рынка, что, в свою очередь будет способствовать росту экономически активного и самозанятого населения.
Стратегически, с вашей точки зрения, Одесская область – это туристический регион или промышленный центр? Есть ли возможность выбрать один вектор развития и двигаться по нему? Или, возможно, нам нужно выделить кластеры и контролировать, чтобы развитие промышленности не портило экологию, а формальные статусы каких-то заповедных зон или полномочия экологов не мешали привлечению инвестиций?
Исторически и географически Одесская область – разнообразный регион, здесь есть и промышленные предприятия, и «зеленые» районы, которые могут заинтересовать туристов — любителей природы. В современных условиях, тем более учитывая глобальный характер экономики и бизнеса, невозможно выбрать один вектор развития.
Давно ушли времена административно-командной экономики, в рамках которой тому или иному району приписывались те функции, которые считались необходимыми в центре. Именно так, в Одессе, которая ранее была транспортным и курортным узлом, появилась тяжелая промышленность, город стал «обрастать» заводами и фабриками.
Сегодня основной вектор развития региона определяется его естественными географическими особенностями и спросом – Одесса, Южный, Черноморск и речные порты стали транзитными кластерами, перевалочными узлами и транспортными хабами.
Также в Одесской области развивается сельское хозяйство и сфера услуг, в частности, туризм. В этих сферах экономики регион конкурентоспособен, нам помогает как наше положение, так и сложившаяся рыночная ситуация. Я думаю, необходимо развивать наши сильные стороны и повышать узнаваемость и популярность Одесского региона на международном уровне.
Впрочем, это не означает, что существующие промышленные предприятия Одесской области должны «страдать» – они обеспечивают рабочими местами население, платят местные налоги и выступают гарантом стабильности для многих населенных пунктов. Именно поэтому действительно необходимо провести рабочие встречи между представителями бизнеса и экологами, причем не только государственными, но и независимыми. Областная власть должна выступить организатором площадки, на которой все заинтересованные стороны смогут выстроить отношения, обсудить правила взаимодействия.
При этом, я считаю, туризму действительно необходимо уделять больше внимания – не только пляжному отдыху, но и культурному экологическому туризму. И его развитие неразрывно связано с тем, о чем мы говорили раньше – транспортной инфраструктурой.
В Одесской области есть много интересных объектов, много впечатляющих маршрутов, особенно на юге региона. К сожалению, даже узнать о них сегодня проблематично. Исправить эту ситуацию можно только совместно, объединив усилия местных властей и бизнеса.
Последний вопрос. В случае назначения вам придется работать с облсоветом, в котором далеко не все депутаты лояльны новой власти. Какова ваша стратегия в сфере налаживания коммуникаций с вашими политическими оппонентами в регионе?
Политическая дискуссия – это нормальное явление в демократической стране. Будем договариваться – большинство украинцев и подавляющее большинство жителей Одесской области выбрали президента Владимира Зеленского и представителей партии «Слуга народа» в надежде на решительные и безальтернативные реформы во всех сферах государственного управления.
Я думаю, все, в том числе депутаты областного совета, понимают, что реформировать страну без поддержки на местном уровне – невозможно. Тем более местные выборы не за горами, и мне кажется, депутаты захотят показать избирателям результаты своей работы. Так что с депутатским корпусом нас объединяет общая цель – всестороннее развитие Одесского региона и преуспевание его жителей.
Источник: РБК-УКРАЇНА